Парвовірус В19

Парвовірус В19 містить ДНК, діаметр вірусу становить 18 — 24 нм. Оболонки немає. Геном представлений єдиним ланцюжком ДНК, що кодує два структурних білка — VP1 та VP2, які є білками капсиду, а також один неструктурний білок — NS1, необхідний для реплікації вірусу. Білок VP1 складається з 781 амінокислот, білок VP2 — з 554 амінокислот та є частиною VP1 (у нього відсутній N-кінцевий фрагмент з 226 амінокислот). Вірусний капсид на 95 % складається з VP2.

Значну частку серед носіїв парвовірусу В19 складають школярі та діти дошкільного віку. Загалом діти передають інтенсивніше вірус у сім'ї — батькам, а також братам і сестрам. Серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку чисельність носіїв антитіл до парвовірусу В19 коливається від 5 до 10 %. У дорослих цей показник зростає до 50 %, у людей похилого віку він становить 90 %. Циркуляція парвовірусу В19 є рівномірною в усіх регіонах світу, лише невелика частина населення, що проживає у віддалених географічних широтах, може уникнути інфікування вірусом. Чоловіки та жінки у рівній мірі інфікуються парвовірусом В19, однак при цьому дорослі жінки більш схильні до розвитку постінфекційного артриту.

Вірус передається повітряно-крапельним механізмом — через слину, мокротиння або носовий слиз, коли хворий кашляє або в нього є нежить. Ризик передачі вірусу є підвищеним саме в момент прояву нежиті. Коли ж мають місце тільки висипання, набряки та біль у суглобах, ризик передачі парвовірусу В19 суттєво знижується та навіть зникає. Люди з ослабленою імунною системою можуть передавати вірус триваліше, ніж імунокомпетентні особи.

Парвовірус В19 передається також через кров та її фактори. Також можливий вертикальний механізм передачі інфекції — жінка, інфікована вірусом, в період вагітності може інфікувати ним свою дитину.

На передачу вірусу впливає також кліматичний фактор: у регіонах з помірним кліматом ризик зараження вірусом підвищений взимку, навесні та в перші місяці літа. Локальні спалахи зараження парвовірусом В19 відбуваються через кожні 3—4 роки.

Парвовірус В19 передається тільки від людини людині, тварини заражаються іншими видами парвовірусів, які людям не передаються. За допомогою Р-антиген рецепторів вірус проникає до клітин крові, після чого ДНК вірусу інтегрується до ядра клітин. У людей, інфікованих цим різновидом вірусів, можуть спостерігатися різні симптоми, залежно від віку та загального стану здоров'я. Однак у 20 % носіїв вірусу (як дітей, так і дорослих) або взагалі не спостерігається жодних проявів інфекції, або вони дуже згладжені та мають неспецифічний характер. Є випадки, коли у людей має місце природний імунітет до парвовірусу В19, але вони спостерігаються рідко.

Найбільш поширеним захворюванням, яке спричинює парвовірус В19, є інфекційна еритема (лат. erythema infectiosum, англ. fifth disease), проявом її є висип на тілі, який частіше трапляється у дітей, ніж у дорослих. Симптоми захворювання проявляються у проміжку від 4 до 14 днів (іноді гостра фаза настає через 20 днів з моменту інфікування). Спочатку вони здебільшого пом'якшені або неспецифічні, серед них розрізняють жар, нежить і головний біль. За декілька днів може виникнути плямистий висип на обличчі та всьому тілі. У деяких хворих спостерігають також повторний висип на грудній клітці, сідницях, руках або ногах. Висипання може бути сверблячими, особливо на стопах ніг. Цей симптом зникає за декілька тижнів. Також можлива поява набряків та болю в суглобах (артралгії).

У людей з пригніченою імунною системою (внаслідок хіміотерапії, прийому імуносупресорів, а також ВІЛ-інфікованих) інфекція може мати хронічний перебіг та стати причиною розвитку анемії та інших захворювань крові, а також міокардитів та пневмонітів.

Для зниження ризику зараження парвовірусом В19 необхідно дотримуватися наступних правил:

• часто мити руки з милом;
• дезінфіковувати ротову порожнину та ніс під час кашлю та нежиті;
• не торкатися очей, носа або роту;
• уникати тісних контактів з хворими;
• постійно перебувати вдома під час хвороби.

• Інфекційна еритема

• Сайт Центру контролю та запобігання захворюванням (англ.)
• Parvovirus B19 Infection — Medscape (англ.)
• Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія /підручник для студентів вищих медичних закладів/за редакцією В. П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2011. — 951 стор.
• Л. Г. КУЗЬМЕНКО, Д. Ю. ОВСЯННИКОВ, Н. М. КИСЕЛЁВА ДЕТСКИЕ ИНФЕКЦИОННЫЕ БОЛЕЗНИ. ACADEMIA. Москва. Издательский центр «Академия», 2009. — 528 с. [16] л. цв. ил. ISBN 978-5-7695-5747-7

• Парвовирус B19 — ЗАО «Лабораторная Диагностика» (рос.)