Паренхіма

Паренхі́ма (дав.-гр. παρέγχυμα, буквально — «налите поруч») — тканина внутрішнього середовища багатоклітинних організмів, що складається з приблизно однакових неполяризованих клітин. Також використовується для опори. Тканини, що класифікуються як паренхіматозні, зустрічаються у судинних рослин і у представників ряду груп багатоклітинних тварин і губок.

• в медицині — функціонально-активні епітеліальні клітини, які є основними структурно-функціональними елементами внутрішнього паренхіматозного органу, лежать в петлях сполучної (ретикулярної) строми, зовні покриті капсулою зі щільної волокнистої оформленої сполучної тканини (наприклад, епітелій печінки, нирок, легенів і ін.). Терміном «паренхіма» в його морфологічному сенсі древні греки називали печінку, описуючи її як масу крові, що згорнулася в черевній порожнині трупа, а не як окремий орган;