Пасько Григорій Михайлович

Григо́рій Миха́йлович Пасько́ (*19 травня 1962, Хрещенівка, Херсонська область, Україна) — офіцер російського флоту (капітан II рангу), військовий журналіст, поет, правозахисник-еколог, політичний в'язень — за класифікацією організації «Міжнародна амністія» — в'язень сумління.

Пасько Григорій Михайлович
Народився 19 травня 1962(1962-05-19) (59 років)
Хрещенівка, Нововоронцовський район, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст, офіцер
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов російська
Нагороди

Reporters Without Borders Prized (2002)

Біографія

Народився у вчительській сім'ї.

  • 1979 р. закінчив із золотою медаллю середню загальноосвітню школу,
  • 1983 р. — закінчив факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища.
  • 1995 р. — закінчив з відзнакою редакторське відділення заочного факультету Гуманітарної академії Міністерства оборони РФ.
  • з 1979 р., на військовій службі; з червня 1983 по вересень 2001 в ранзі офіцера — капітана II рангу.
  • з 2001 навчався (заочно) на юридичному факультеті Російського Державного Гуманітарного Університету (РДГУ)

Член Спілки журналістів СРСР (1986) і Росії, Міжнародної федерації журналістів (1997), Спілки письменників Росії (1995), Російського ПЕН-клубу (1998).

Головний редактор всеросійського журналу «Экология и право» (Санкт-Петербург).

Одружений, має 2 дітей.

З серпня 1983 року служив кореспондентом, потім начальником відділу в газеті Тихоокеанського флоту (ТОФ) «Боевая вахта». За час роботи в редакції «БВ» на посаді кореспондента відділу бойової і фізичної підготовки неодноразово брав участь в навчаннях ТОФ. 5 разів брав участь у висадці десанту морської піхоти, 4 рази був у дальньому плаванні. Є автором і оператором документальних відеофільмів про радіоактивні відходи на ТОФ.

Публікувався в центральних військових та цивільних часописах Росії, літературних та поетичних збірках. Основна тема газетних публікацій — бойова підготовка сил ТОФ, проблеми утилізації випрацьованних атомних підводних човнів та переробка ядерних відходів. У своїх репортажах і статтях Григорій Пасько намагався привернути увагу суспільства до загрози довкіллю з боку російського Тихоокеанського флоту, включно підводні човни; він також повідомляв про корупцію серед керівництва флоту.

Всі публікації візувалися редактором в установленому порядку. Пасько співробітничав с японськими ЗМІ — газетою «Асахі» та телекомпанією NHK.

Арешт і суд

Через ці публікації 20 листопада 1997 він був заарештований агентами ФСБ, його було звинувачено у «державній зраді» в формі шпіонажу на користь японської телерадіокомпанії. 20 місяців провів в слідчому ізоляторі. В липні 1999 суд визнав его невинним в державній зраді, але вбачав у його діях перевищення службових повноважень (ст. 285, ч.1 КК РФ). Його було засуджено на три роки позбавлення волі, однак звільнено по амністії в залі суду. Він оскаржив цей вирок, бо вважав себе невинним.

В липні 2001 Військова колегія Верховного суду РФ відмінила вирок, направивши справу на дослідування і новий розгляд. В липні 2001 Пасько був звільнений з військової служби і почав працювати оглядачем «Нової газети».

Наступний процес суду Тихоокеанського флоту, що проходив з липня до 25 грудня 2001, вже визнав Григорія Пасько винним в «державній зраді» (ст. 275 КК РФ) і засудив його до 4 років ув'язнення в колонії строгого режиму — «за збір даних, що є державною таємницею і за намір передати ці дані японським ЗМІ»[1].

23 січня 2003 року міський суд Уссурійська прийняв рішення про умовно-дострокове звільнення Григорія Пасько із колонії строгого режиму № 41, оскільки він відбув дві третини строку ув'язнення без порушення правил режиму.

Реакція світової спільноти

Організація «Міжнародна амністія» в 1999 році визнала Григорія Паська «в'язнем совісті» та багаторазово заявляла, що «…судове переслідування журналіста було політично мотивованим, а звинувачення в державній зраді було сфабриковане як помста за публікації Паська, що викривали небезпечну практику викиду в Японське море відходів атомної промисловості, а також корупцію на флоті»[2].

2002 року Європейський парламент ухвалив дві резолюції з цього приводу, а Рада Європи призначила доповідача по справі Григорія Пасько. Його справа попередньо розглядалась Європейським Судом по правах людини в 2006 році. Подальший розгляд у судовому засіданні заплановано на осінь 2009 р.

Нагороди та премії
  • Нагороджений медалями: «За отличие в воинской службе» 1-го ступеню, «За безупречную службу» 3-го ступеню, «70 лет Вооруженных Сил СССР», «300 лет Российскому флоту».
  • Лауреат наступних премій: Спілки журналістів Росії (1997), Лауреат літературної премії Приморського краю «Золотая Ника» (1998); стипендіат Пушкінської премії фонду Альфреда Тепфера (ФРН) (1999); Лауреат премії «Свобода слова» (США) (1999); лауреат премії організації «Репортери без кордонів» (Франція)

Публікації Григорія Паська

Поезія: Почав друкуватися як поет з 1975 року в херсонській газеті «Наддніпрянська правда». Автор книги віршів: «От сверчка до звезды» (Владивосток, 1995). Друкував окремі вірші в журналах «Дальний Восток», «Океанские вести», «Советский воин», «Сын Отечества», «Знаменосец».

Окремі твори

Інтерв'ю

Примітки
  1. Чарльз Дигес. Справа Пасько в Страсбурзі висвітлює проблеми законності російського правосуддя. — Bellona, 25.09.2008
  2. Amnisty International від 12.06.2006. Архів оригіналу за 27.10.2007. Процитовано 08.11.2008.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.