Патріс де Мак-Магон

Патріс де Мак-Магон
фр. Patrice de Mac Mahon
Народився	13 липня 1808; Сюллі, Французька імперія
Помер	17 жовтня 1893 (85 років); Монкрессон, Французька республіка; ·хронічна ниркова недостатність
Поховання	склеп губернаторівd
Країна	Франція
Діяльність	офіцер, політик, військовослужбовець
Alma mater	Сен-Сір
Знання мов	французька[1]
Учасник	французько-прусська війна, Французьке завоювання Алжиру, Кримська війна, Австро-італо-французька війна і Паризька комуна
Роки активності	з 1827
Титул	Герцог Маджентський
Посада	президент Франції
Військове звання	маршал
Термін	1873 — 1879
Попередник	Луї Адольф Тьєр
Наступник	Жюль Греві
Партія	легітиміст
Конфесія	католик
Рід	MacMahon familyd
Батько	Maurice-François de Mac-Mahond
Мати	Emilie Mac-Mahond[2]
Брати, сестри	Charles Marie de Mac-Mahond
У шлюбі з	Елізабет де ла Круа де Кастрі
Діти	Патріс, Ежен, Еммануель, Марія
	Герб; Герб герцога Мадженти
	Роботи у Вікіджерелах; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

Патрі́с де Мак-Маго́н (фр. Patrice de Mac Mahon, *13 липня 1808, Сюллі — †17 жовтня 1893, Монкрессон) — французький маршал, політичний діяч, президент Третьої республіки (1873–1879), князь Андорри.

Біографія

Патріс де Мак-Магон народився 13 липня 1808 року в замку Сюллі (Бургундія) в родині військового Моріса Франсуа де Мак-Магона. Був шостою і передостанньою дитиною в родині. Походив з ірландського роду, що переїхав з графства Лімерік до Франції внаслідок Славної революції.

У 1820 році вступив до єзуїтської семінарії в Отені; продовжив навчання в ліцеї Людовіка Великого в Парижі. В 1825 році вступив до військової школи Сен-Сір, після закінчення якої 1827 року був мобілізований до армії. Брав участь в окупації Алжиру, облозі Антверпена 1832 року.

1833 року Мак-Магон отримав звання капітана і повернувся до Алжиру. Керував кавалерією; провів успішну облогу Константини 13 жовтня 1837 року, де був поранений.

У 1843 році став командиром французького іноземного легіону. З 1845 року — полковник, з 1848 — бригадний генерал. 16 липня 1852 року отримав звання дивізійного генерала. До 1855 року майже постійно перебував у Алжирі і дослужився до звання генерал-майора. Під час Кримської війни командував 2-им корпусом 1-ї піхотної дивізії Східної армії. У 1855 році очолив атаку на укріплення Малахового кургану під Севастополем і захопив його.

Пам'ятник Мак-Магону біля замку Сюллі

14 березня 1854 року одружився з Елізабет де ла Круа де Кастрі. Мав четверо дітей.

24 червня 1856 року Мак-Магон був обраний до Сенату. Після спроби замаху на життя імператора Наполеона III у 1858 році він став єдиним сенатором, хто голосував проти проекту урядового закону про надзвичайні заходи безпеки.

За військові заслуги у битві під Маджентою під час італійської кампанії, 5 червня 1859 року Мак-Магон отримав від імператора звання маршала і був удостоєний титулу герцога Мадженти. Відзначився також у битві під Сольферіно, де командував центром французької армії.

18 жовтня 1861 року представляв Францію на коронації короля Пруссії Вільгельма I в Кенінгсберзі.

1 вересня 1864 року Мак-Магон був призначений генерал-губернатором Алжиру. Цей період став найменш успішним в його кар'єрі: незважаючи на деякі проведені реформи, внаслідок численних скарг він був змушений добровільно піти у відставку.

На початку франко-пруської війни, 23 липня 1870 року очолив Рейнську армію. 6 серпня цього ж року зазнав поразки під Вертом. 1 вересня брав участь у Битві під Седаном, де був серйозно поранений і взятий у полон. Під час Паризької комуни 1871 року очолив версальські війська і придушив повстання.

24 травня 1873 Мак-Магон був обраний президентом Франції. Перебуваючи на посаді, він сприяв політиці монархістів по встановленню монархії; був противником республіканської Конституції 1875 року. На виборах 5 січня 1879 року Мак-Магон не отримав парламентської підтримки і 30 січня пішов у відставку. У 1891 році видав книгу «L'armee de Versailles, rapport officiel» (фр. Армія Версаля: офіційний звіт).

Патріс де Мак-Магон помер 17 жовтня 1893 року в Монкрессоні внаслідок ниркової недостатності. Після відспівування у паризькій церкві Сен-Мадлен 22 жовтня був урочисто похований в Будинку Інвалідів.

Титули

Герцог Маджентський - 5 червня 1859 року, наступного дня після перемоги в Маджентській битві Патріс де Мак-Магон отримує від імператора Наполеона ІІІ, як визнання його заслуг герцогський титул.[3] Ця битва стала вирішальною в подіях Італійської компанії 1859 року і саме дії генерала де Мак-Магона дозволили зробити її переможною для Другої Імперії. Цей титул став одним зі спадкових титулів родини Мак-Магон. А з 1894 титули "герцога Маджентського " та «маркіза Егійського»[4] з'єдналися та належать однієї людині.

Нагороди

Франція
- Орден Почесного легіону
  - Кавалер 1830 рік
  - Офіцер 1837 рік
  - Командор 1849 рік
  - Великий офіцер 1853 рік
  - Кавалер Великого Хреста Легіону 1855 рік
  - Голова ордена Почесного легіона1873-1879 роки[5]
- Військова Медаль 1857 рік
- Пам'ятна медаль за Італійську компанію 1859 року
Велика Британія
- Орден Лазні
  - Кавалер Великого Хреста
- Кримська медаль 1856 рік
Іспанія
- Орден Золотого руна
  - Кавалер 1875 рік
Королівство Пруссія
- Орден Чорного орла
  - Кавалер Великого Хреста
Королівство Камбоджа
- Королівський орден Камбоджі
  - Кавалер Великого Хреста
Сардинське королівство
- Вищий орден Святого Благовіщення
  - Кавалер 1859 рік
- Орден Святих Маврикія та Лазаря
  - Кавалер Великого Хреста 1859 рік
Швеція
- Орден Серафимів
  - Кавалер 1861 рік

Примітки

Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
Das Geburtshaus der Mutter Mac Mahon’s in Fallersleben // Die Gartenlaube — 1878. — вип. 7. — S. 125.
d:Track:Q655617 d:Track:Q19147563
За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)
Цей титул належав родині Мак-Магон з 1750 року
При заснуванні ордену в 1802 році, його головою був монарх (імператор) Франції Наполеон I Бонапарт. Після заснування Другої Республіки президенти Франції перебирають на себе ці обов'язки. Кожен президент Франції на час свого головування є також й головою Ордену. Фактичним головою ордена завжди був Великий канцлер ордену Ордена Почесного легіону.

Література

Р. А. Кривонос. Мак-Магон Марі Едме Патріс Моріс де // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb13557696p_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q191067"_data-entity-id="Q19147563">[[:de:s:Das_Geburtshaus_der_Mutter_Mac_Mahon’s_in_Fallersleben|Das_Geburtshaus_der_Mutter_Mac_Mahon’s_in_Fallersleben]]_//_''[[:de:Die_Gartenlaube|Die_Gartenlaube]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_1878._—_вип.&nbsp;7._—_S.&nbsp;125.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q655617]][[d:Track:Q19147563]]</div>-2] Das Geburtshaus der Mutter Mac Mahon’s in Fallersleben // Die Gartenlaube — 1878. — вип. 7. — S. 125.
d:Track:Q655617 d:Track:Q19147563

[3] За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)

[4] Цей титул належав родині Мак-Магон з 1750 року

[5] При заснуванні ордену в 1802 році, його головою був монарх (імператор) Франції Наполеон I Бонапарт. Після заснування Другої Республіки президенти Франції перебирають на себе ці обов'язки. Кожен президент Франції на час свого головування є також й головою Ордену. Фактичним головою ордена завжди був Великий канцлер ордену Ордена Почесного легіону.