Педро Кастільйо

Народився 19 жовтня 1969 року в невеликому місті Пунья, регіон Кахамарка — одному з найбідніших регіонів Перу[12]. Був третім з дев'яти дітей у сім'ї неписьменних селян[13].

Закінчивши початкову і середню школу, Кастільйо вступив до Вищого педагогічного інституту імені Октавіо Матти Контрераса у провінції Кутерво, де здобув ступінь бакалавра освіти. Пізніше здобув ступінь магістра з педагогічної психології в Університеті Сесара Вальєхо[14]. З 1995 року працював учителем початкових класів у школі № 10465 міста Пунья. Паралельно з учительською діяльністю активно займався профспілковою роботою, ставши лідером Єдиної профспілки працівників освіти Перу[15][12].

З 1980-х років Кастільйо служив у місцевому загоні «Ронда Кампесинас» — патрулів, створених перуанськими селянами для захисту від бойовиків «Сендеро Луміносо»[16][17][18]. За час служби здобув репутацію чесної і чуйної людини, а також незаперечний авторитет серед земляків. За словами товариша по службі та колишнього учня Кастільйо Нільвера Еррери, він «завжди намагався допомогти людям… якщо їм потрібно було побудувати дорогу — він був з ними, якщо їм потрібно було виконати якесь завдання або доручення — він був з ними, якщо їм доводилося допомагати хворій людині, у якої не було грошей — він був з ними»[19].

2017 року Кастільйо як керівник профспілки працівників освіти став одним з лідерів загальнонаціонального страйку вчителів. Метою страйку були підвищення зарплати і виплата заборгованостей з неї, а також збільшення державних витрат на освіту[20]. Незабаром страйк охопив весь південь Перу.

У цих умовах влада була змушена піти на переговори зі страйкарями: у них брали участь міністр освіти Перу Марілу Мартенс, прем'єр-міністр Фернандо Савала, 25 губернаторів регіонів, а також влада столиці країни — міста Ліми. Президент Педро Пабло Кучинський запропонував себе як посередника, запросивши делегатів вчителів зустрітися з ним у Палаці уряду. За підсумками переговорів між владою і лідерами страйкарів (крім Кастільйо) досягли тимчасової угоди про розмір заробітної плати[21][22]. У зв'язку з відмовою президента проводити переговори з Кастільйо, страйк продовжився з новою силою: вчителі з усіх регіонів Перу прибули до Ліми, де провели серію мітингів[23][24][25].

24 серпня 2017 року вийшла постанова уряду, згідно з якою перуанські педагоги отримували низку нових пільг[26]. Одночасно уряд попередив, що, якщо страйкувальники не повернуться на роботу 28 серпня, то Міністерство освіти буде змушене їх звільнити[27].

2 вересня 2017 року Кастільйо оголосив про призупинення страйку у зв'язку з досягненням її основних цілей і готовністю уряду до діалогу[28][29].

2002 року Кастільйо став кандидатом від лівоцентристської партії «Можливе Перу» на виборах мера міста Ангія, однак поступився перемогою іншому кандидату[30]. З 2005 року він очолював відділення партії «Можливе Перу» в Кахамарці, покинувши цей пост 2017 року в зв'язку з саморозпуском партії[31].

2021 року колишній депутат конгресу від Народної сили Йені Вілкатома подала на Кастільйо скаргу в прокуратуру у зв'язку із зазначенням ним неправдивих відомостей про своє майно: за даними Вілкатоми, Кастільйо був власником компанії «Consorcio Chotano de Inversionistas Emprendedores JOP S. A. C» і не вказав це в декларації[51]. У разі, якби прокуратура підтведила приховування даних про володіння компанією, Кастільйо могли б зняти з виборів. Однак його суперниця Кейко Фухіморі дистанціювалася від Вілкатоми і засудила її, заявивши що не зацікавлена в дискваліфікації Кастільйо і має намір перемогти його на чесних виборах[52]. Сам Кастільйо спробував виправдатися, заявивши, що не вказав компанію в декларації, тому що фактично вона не функціонувала[53][54].

За віросповіданням Кастільйо — католик[13]. Його дружина, Лілія Паредес — також вчителька, за віросповіданням євангельська християнка, як і двоє їхніх дітей[15]. Сім'я Кастільйо проживає на фермі в окрузі Чугур провінції Уальгайос регіону Кахамарка, де вирощують корів, свиней, кукурудзу та солодку картоплю.

Сестра — Марія Дораліса Кастільйо Терронес[55].