Пелех Володимир Григорович

З-під пера журналіста вийшли сотні матеріалів на теми, актуальні як для нашого регіону, так і загальноукраїнського масштабу. Його інформаційні повідомлення з Буковини протягом десятків років прославляли Чернівці і весь наш край далеко за межами держави. Його політична позиція — на відстоювання української незалежної демократичної держави — була відома багатьом читачам. Лауреат премії імені Ярослава Галана та володар призу «Золоте перо». 1999 року отримав звання «Заслужений журналіст України». Автор публіцистичних книг «Буковина — край космічний» (1998), «Під тягарем подвійної моралі» (2006) та посмертної «Журналістика: Крізь розум і серце» (2009).

Володимир Григорович Пелех — віртуоз українського слова. Він уміє так його взяти в руки, так зважити спершу в серці, пропустити через душу, а потім так до ладу припасувати на папері, що слово його, уже читане людьми, здатне викликати цілу гаму почуттів: і радість, і втіху, і захоплення, і сміх, і сум, і гнів, а чи розчарування. Володимир Пелех — пресовий факір того рівня, котрий здатен формувати саму суспільну думку. Інша річ, що формувати стало важче, не дають. (Леонід Ісаченко, газета «Свобода слова», 2001 рік)

Я, Пелех Володимир Григорович, народився 12 червня 1939 року в селі Жогатин, Бірчанського повіту, Перемишлянського воєводства. Восени 1945 року разом з батьками переїхав на постійне проживання в Радянський Союз, в село Зубів, Теребовлянського району Тернопільської області. Після закінчення Різдвянської семирічної школи у 1953 році вступив до Теребовлянського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників, закінчив його в 1956 році і за комсомольською путівкою поїхав на будівництво шахти в Донбас. Працював малярем в селищі Черешневому Ворошиловградської області, робітником Ворошиловградського заводу шахтного машинобудування. У січні 1958 року повернувся до батьків, влаштувався лінійним робітником у Тернопільське будівельно-монтажне управління по радіофікації. Згодом виїхав у Казахстан, де працював малярем Кайран-Кульського будуправління. Звідси наприкінці 1958 року був призваний в ряди Радянської Армії і звільнений в запас в листопаді 1961 року. В лютому 1962 року був прийнятий літпрацівником в Микулинецьку районну газету «Ленінський клич», а через чотири місяці, після реорганізації районів переведений в Теребовлянську районну газету За комуністичну працю". Вступив на навчання на факультет журналістики Львівського державного університету. З грудня 1964 по квітень 1965 року працював власним кореспондентом газети ЦК ВЛКСМ «Комсомольське плем'я» по Тернопільській області. Після утворення нових районів у квітні 1965 року був направлений у Козівську районну газету, де працював завідувачем відділу партійного життя. В липні 1967 року за власним бажанням переїхав на Буковину. Працював завідувачем відділу Новоселицької районної газети, заступником редактора Глибоцької районної газети, а в 1970 призначений редактором цієї ж газети. В 1971 році переведений в Чернівецьку обласну газету «Радянська Буковина» на посаду завідувача відділу партійного життя, а з 1973 року працюю заступником редактора і завідувачем відділу ідеології цієї ж газети. За роботу в галузі журналістики відзначений Ленінською ювілейною медаллю і медаллю «За трудову доблесть», удостоєний Республіканської премії ім.. Ярослава Галана… Мої батьки: Пелех Григорій Васильович, 1901 року народження, колгоспник, помер у 1970 році. Мати — Пелех Ганна Михайлівна, 1904 року народження, колгоспна пенсіонерка, сестра — Пелех Ярослава Григорівна 1932 року народження, працює в буряко-сіючій ланці колгоспу «Червоний прапор» села Зубів Теребовлянського району Тернопільської області. Маю дружину — Пелех Марію Максимівну, 1947 року народження та двох синів — Сергія (1968 р.н.) та Вадима (1974 р.н.)…