Жогатин

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Мєндзилєсє (пол. Międzylesie).

Село знаходиться на відстані 2 кілометри на південний захід від центру гміни села Бірчі, 25 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 52 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства. Село засновано в 1441 році. Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського. Саме село, що знаходилось на границі Перемишльської та Сяноцької землі, належало до останньої[3].

Наступна згадка про село відноситься до 1452 року, коли згадується Паско, князь Захожина (пол. Pasco knyasz de Zahoczina). В 1465 році згадується князь Іванко. З 1519 року село було власністю Стадницьких (пол. Stadnickich), а з 1586 року — Красіцьких (пол. Krasickich). В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів. До 1914 року — ґміна Бірча, Сяноцький повіт, австрійська провінція Галіція.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина і Холмщина), опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

До 1939 року Жогатин належав до Добромильського повіту. В 1939 році населення Жогатина становило 1160 мешканців, серед яких 970 українських греко-католиків, 80 україномовних римо-католиків, 80 поляків та 30 євреїв[4].

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Жогатин, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшов до СРСР і ввійшов до складу Бірчанського району[5] (районний центр — Бірча) утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

З 1942 року село належить до Перемиського повіту.

В кінці липня 1944 року село було захоплене Червоною Армією.[6]

13 серпня того ж року розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[7].

До 1945 року в селі знаходилося керівництво гміни, до території котрої, крім власне Жогатина, входили також навколишні населені пункти Борівниця, Котів, П'яткова, Тарнавка та Явірник-Руський, а населення гміни нараховувало близько 6500 осіб.

В березні 1945 року Жогатин, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.[8]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[9] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[10],[11]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[12], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[13]

Проект церкви св. Димитрія у Жогатині, арх. Євген Нагірний, 1927 р

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[14].

«В 1970-х роках польські комуністичні верховоди у Варшаві видали розпорядження про зміну назв усіх населених пунктів на Закерзонні, які звучали по-українськи, на назви, які б звучали чисто по-польськи. Але згодом від виконання цього розпорядження відступили. Сталося це під тиском польських прогресивних сил, а також під тиском міжнародної думки.[15]»

Тому , як і деякі інші села, де раніше переважало українське населення (наприклад,Гораєць), Жогатин в кінці 70-х років 20 століття було перейменовано й декілька років село мало назву Міжлісся (пол. Międzylesie).

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Існування парафіяльної церкви в Жогатині було зафіксовано у 1530 році. У ХІХ столітті вона стала філіальною парафії у Явірнику Руському. Не відомо, як виглядали попередні споруди, але в 1928 році була зведена остання церква св. Димитрія, за проектом Євгена Нагірного. Споруда була знищена у 1960-х роках.[16]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][17]:

• 1785 — 420 мешканців (340 греко-католиків, 70 римо-католиків, 10 євреїв)
• 1921 — 189 будинків та 1013 мешканців (839 греко-католиків, 139 римо-католиків, 35 юдеїв)
• 1939 — 1160 мешканців, з них 1050 осіб, або більше 90,5%, українців (970 греко-католиків та 80 римо-католиків), 80 поляків римо-католиків (менше 7%), 30 євреїв (менше 3%)[4].

• Жогатин

• Різня в Бахові
• Різня в Березці
• Різня в Сівчині
• Бої в Бірчі та околицях
• Трагедія села Павлокоми
• Пискоровичі
• Різня в Сагрині