Пензенська провінція

Пензенська провінція[1] — одна з провінцій Московського царства і з 1721 року Російської імперії.

Центр (адміністративний) провінції — місто Пенза. Провінція поділялася на дистрикти, пізніше, у 1727 році все дистрикти в Росії перейменовані в повіти. Провінції були скасовані 1775 року. До 1780-х років колишні провінції іменувалися округами.

Історія

Раніше Сурський край (Посур'я) тривалий час не мав осілого населення, та являв собою ліс, лісостеп й дикий степ, якою кочували половці, потім калмики, азовські й кримські татари. На схід Надсур'я осіло жили мордва й мещера, що займалися лісовими промислами та землеробством.

Московський цар Іван Грозний та його наступники для захисту Московії від набігів іноземців і злодіїв влаштували Керенську, Верхньоломовську, Нижньоломовську, Інсар-Потізьку. Сарансько-Артеманську і Пензенську сторожові лінії (засічні межи), для чого вони розселяли московитських дворян, рядових однодворців (стрільці, городові козаки, засічні вартові, гармаші та інші) та влаштовували сторожові городища з фортецями. Пізніше фортеці були з'єднані між собою штучними валами, завалами, ровами і надовбами. Один з валів йшов від Пензи на Рамзай, Мокшан (мав дерев'яну фортецю з чотирма вежами, побудовану 1535 року), Ломов (заснований як острог у 1636 році, для захисту перевозу через Козляцький брід на перехресті шляхів з Дикого поля на Наровчат та Ідовської дороги) і Керенськ[2] (1636 рік), а інший від передмістя Атемара на Саранськ (1641 рік) і Шешкеєв. У XVII сторіччі, на лінії також були побудовані Наровчат, Краснослободськ, Шешкеєв, Інсар (1647 рік) та інші слободи (укріплені містечка).

За наказом московського царя Петра I «Про устрій губерній і про визначення в них правителів», в 1709 році, до Казанської губернії приписана Пенза, а в 1719 році була утворена Пензенська провінція з Пензенського воєводства. До складу провінції були включені міста Пенза (з Рамзаєвським передмістям), Мокшан, Саранськ та інші. По ревізії 1710 року в провінції налічувалося 3,4 тисячі селянських дворів і 6,9 ясачних дворів[3]. За даними 1733 року в Пензенській провінції було 129 653 мешканців, «покладених у подушний оклад»[4].

У листопаді 1775 року поділ губерній на провінції було скасовано[5]. 31 грудня 1780 року Пензенська провінція перестала існувати зі створенням Пензенського намісництва, у складі Верхньо-Ломовського, Городищенського, Інсарського, Керенського, Краснослободського, Мокшанського, Наровчатського, Нижньо-Ломовського, Пензенського, Саранського, Троїцького, Чембарського і Шишкеєвського повітів.

Управління

На чолі провінції стояв воєвода, що підпорядковувся губернатору. Воєводи Пензенської провінції:

  • Ф. С. Скобельцін,
  • М. А. Оболдуєв[6],
  • Н. А. Хвостов,
  • Г. М. Бартеньєв,
  • А. П. Жуков,
  • А. А. Всеволозький,
  • Є. П. Чемесов.

Вищим органом управління провінцією була провінційна канцелярія, в складі: секретар, 3 канцеляриста, 6 копіїстів, 2 сторожи. Функціонували митниця, Камергерська контора, кріпосна контора (реєстрація різних письмових актів (кріпостей) — купчих, про продаж і купівлю вотчин, закладених, духовних заповітів, боргових зобов'язань), кінська хата.

Примітки

Література

  • Харитон Чеботарев, «Географическое методическое описание Российской Империи с надлежащим введением к основательному познанию земного шара и Европы вообще, для наставления обучающегося при Императорском Московском Университете юношества из лучших новейших и достоверных писателей» / сост. Х. Чеботарев. [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Унив. Тип., 1776. — 540 с.
  • Опись Высочайшим указам и повелениям, хранящихся в Сенатском Архиве, том II, СПб.. 1875 г., стр. 295, № 4488;
  • Губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Петров С. П., «Памятные места Пензенской области», Пенза, 1958 год.
  • Т. А. Евневич, Пензенская провинция Казанской губернии / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.