Перверсія

Заведено вважати, що терміни «збочення» й «інверсія» вперше використані в роботі Ж. Шарко і В. Маньяна «Перетворення статевого почуття та інші сексуальні збочення» (фр. Inversion du sens génital et autres perversions sexuelles, 1882), яка була присвячена спробам «лікувати» гомосексуальність гіпнозом. Книга була перекладена російською, з якої термін перейшов в українську.

Використання терміна «статеве збочення» в медицині наприкінці XX століття було піддано критиці. Було зазначено, що саме по собі слово «збочення» має негативний зміст, стигматичний смисловий контекст[1]. Крім того, з точки зору сучасної медицини психічним розладом, що вимагає лікування, може визнаватися лише таке порушення, яке перешкоджає діяльності людини як члена суспільства[2]. Крім того, концепція збочення має суб'єктивний характер, її застосування залежить від конкретного суспільства. Тому зараз замість терміну збочення (перверсія) у науковій літературі використовується термін парафілія, хоча цей термін також викликає суперечки[1]. Тому ті сексуальні практики, які раніше позначалися як статеві збочення, нині окремими сексопатологами розглядаються як сексуальні девіації (відхилення), причому вважається, що у більшості випадків (коли відсутні критерії хворобливого розладу психіки) медичне втручання не потрібне[3].

До кінця 20 сторіччя до перверсій також відносили гомосексуальність. Деякі лікарі намагались лікувати гомосексуальність, в тому числі і з застосуванням жорстокої практики електрошокової терапії (до речі, в деяких країнах цей вид «лікування» використовується і досі). Проте, переважно, результатами такого впливу ставали розлади психіки людини. Сексуальна орієнтація або залишалась без змін, або свідомо приховувалась пацієнтом, аби припинити тортури, чи переходила в латентну стадію, як наслідок жодних результатів такі практики не дали. А в деяких випадках були причиною небезпечної для суспільства агресії з боку пацієнта.

17 травня 1990 року гомосексуальність було виключено з переліку хвороб ВООЗ. Сучасна психіатрія не вважає гомосексуальність відхиленням, але лише одним з різновидів норми.

• Фетишизм — виникнення лібідо на одяг протилежної статі
  • Апотемнофілія — роль фетишу відіграють недоліки тіла
  • Пігмаліонізм (монументофілія, іконолагнія) — роль фетишу відіграють зображення людського тіла (картини, статуї, статуетки, фотографії)
  • Ретифізм — різновид фетишизму, роль фетишу відіграє взуття
• Нарцисизм (аутофілія, аутоеротизм, аутоерастія) — об'єктом статевого потягу є власне тіло
  • Аутоеротизм (лібідо, спрямоване на себе)
  • Аутомоносексуалізм
• Гетерохромофілія
• Мазохізм
• Садизм
• Ексгібіціонізм — демонстрація статевих органів чи стосунків іншим
• Аноргазмія — неспроможність настання оргазму
• Вагінізм (характерно для жінок)
• Педофілія — статевий потяг до дітей
• Партенофілія — статевий потяг до зрілих незайманок
• Ефебофілія — статевий потяг до юнаків-підлітків
• Німфофілія — статевий потяг до молодих дівчат, юнок
• Алібідомія — статева холодність
• Геронтофілія (пресбіофілія) — статевий потяг до осіб, значно старших за віком
• Трансвестизм — відчуття себе особою протилежної статі
  • Цисвестизм — різновид трансвестизму, пов'язаний із одяганням одягу іншої соціальної чи вікової групи
  • Гомесвестизм — різновид трансвестизму, пов'язаний з одяганням одягу іншої людини своєї статі
• Зоофілія — статевий потяг до тварин
• Фротаж (фротеризм) — отримання статевої насолоди шляхом дотику чи тертя статевими органами до різних частин тіла обраного суб'єкта у тісняві, у натовпі, наприклад, у міському транспорті
• Ворарефілія — статевий потяг бути з'їденим чи з'їсти партнера.