Перекопська фортеця

У середині XV століття було утворено Кримське ханство. В часи правління ханаМенґлі I Ґерая в Криму та на прилягаючих територіях розгорнулося будівництво нових та зміцнення старих оборонних споруд. Ці масштабні роботи торкнулися і забутого Перекопського валу. Тут вони проводилися протягом всього існування Кримського ханства до XVIII ст. Результатом стало зведення фортеці Ор-Капу (Перекопу) в 1509 р. та лінії укріплень довжиною вісім кілометрів від Каркінітської затоки до Сиваша (за деякими відомостями, пізніше її продовжили через Сиваш та півострів Литовський). У роботах брали участь майстри скорених турками Кафи і Мангупа, яких надіслав султан Баязид II.

Перекопський замок на мапі 1554 р.

У 1500 - 1501 рр. хан Великої Орди Ших-Ахмет двічі намагався вторгнутися у Крим через Перекопський перешийок, але не зміг цього зробити. В європейських джерелах фортеця Перекоп згадується в книзі «Опис України» французького військового інженера і відомого картографа Гійома Левассера де Боплана, яка була надрукована в Руані, у друкарні Жака Кайуе 1651 р. Великий опис фортеці Ор дав Евлія Челебі в своїй «Книзі подорожей». Голландський державний діяч Ніколаас Вітсен, що видав в 1692 році в Амстердамі свою книгу «Північна та Східна Татарія», помістив зображення міста-фортеці Перекопа, де чітко видно структурний план, багато будов міста, його оточення.

Неодноразово Перекоп брали запорозькі козаки, в 1736 і в 1738 роках Ор-Капу брали та залишали російські війська і українські козаки, проте лише в липні 1771 року вони остаточно оволоділи фортецею, після чого вона була зруйнована.

Ферх-Кермен — укріплення на заході Перекопського валу.

Перекопська фортеця, по суті, була лише частиною Перекопського валу — укріплення, що простягнулося від Каркінітської затоки до Сивашу. Довжина валу становила приблизно 8 кілометрів. Фортеця мала п'ятикутну форму із земляними стінами, обкладеними міцним камінням, і чотирикутними баштами. З північної сторони знаходилися лише одні ворота з підйомним мостом, з південної (кримської) — декілька. Згідно з Вітсеном, Перекоп фактично складався з Середнього міста, Головного міста і Слободи (внутрішня цитадель, зовнішня фортеця і передмістя). В 1663 році запорізькі козаки на чолі з Іваном Сірком теж захоплювали в Перекопі «велике місто» і «мале місто».

Артилерія налічувала понад 100 гармат. Біля фортеці було передмістя, оточене ровом.

Всередині у фортеці Ор-Капу, крім татарських солдатів, постійно знаходився турецький гарнізон, що складався з яничарів. Під час бойових дій у цьому районі фортеця ставала резиденцією кримського хана, а з Кафи прибував турецький калга-султан. Перед походами на північ тут збиралися і перерозподілялися татарські війська. Комендант Ор-Капу — ор-бей, що повинний був бути представником роду Гераїв, займав четверту ступінь в ієрархії постів Кримського ханства після калга-султана (спадкоємця хана), нуреддин-султана (другого спадкоємця) і султанів (принців з роду Гераїв). І тільки після нього розташовувалися візир, глава духівництва, міністри та беї.

«Перекопська брама» мала велике значення у відношенні торгівлі. Через неї проходив головний сухопутний торговий шлях у Крим, що розгалужувався північніше на важливі купецькі дороги до України, Польщі та Росії. Сюди ж вів і легендарний Чумацький шлях. Перекопські ворота виконували функції митної служби. В'їзд у Крим чи зворотний виїзд відбувалися тільки за особливим дозволом. Перед воротами часто простоювали торгові каравани та посольські місії, чекаючи на пропуск. Поруч з валом виникали поселення, головними складовими яких були базари і заклади «сфери обслуговування» для численних подорожніх: лазні, караван-сараї тощо. Жителями таких селищ були, в основному, татари-мусульмани і християни в особі греків та вірменів. До наших днів збереглися два населених пункти, що стали «послідовниками» описаних посадів: місто Армянськ (Армянський Базар) і невелике село Перекоп (розташовується зараз на окраїні колишнього, судячи з усього, найбільшого тутешнього посаду, а пізніше — повітового міста Перекоп). Головними товарами тут були раби та сіль. Саме через Перекопські ворота пройшли сотні тисяч (якщо не мільйони) бранців, захоплених татарами під час численних набігів на території нинішніх України, Польщі, Білорусі та Росії. Велика частина з них далі переправлялася до Кафи (Феодосії) — на один з найбільших невільничих ринків Європи. Також, буквально за декілька кілометрів на південний захід, з перекопських озер у великих кількостях добувалася сіль — одна з найкращих у Європі. За нею стікалися численні купецькі та чумацькі каравани.

Евлія Челебі в своїй «Книзі подорожей» писав: «Фортеця ця, могутня,… з тесаного каменю будована, на висоту 23 аршин над землею підноситься. Периметр її, що міряється вздовж валів фортеці, три тисячі кроків має, а на її мурах знаходиться вісімсот зубців. Має вона вигляд п'ятикутника, а поруч з нею височіє двадцять високих чотирикутних веж. З якої б сторони степу не їхав би, вежі замку … видно з відстані п'яти днів шляху. Верхи цих веж вкриті червоною, як рубіни, черепицею, але є декілька менших, дошками вкритих».''
Боплан писав: «На перешийку цього півострова розташоване злиденне місто без мурів, оточене лише наполовину заповненим [водою] ровом завширшки 20, а завглибшки 6-7 стоп; його ж обнесено жалюгідним валом висотою у 6-7, а шириною — у якихось 15 стоп. Місто лежить за 300 кроків від східного берега; у ньому є кам'яний замок, замкнутий в інший замок, який його оточує. Відстань від цього міста до західного берега — прямує вздовж рову, який тягнеться до моря. У згаданому місті не може бути більш як 400 вогнищ . Татари називають його Ор [Or], а поляки — Перекоп [Perecop], тобто нашою мовою — „перекопана земля“. Ось чому географи називають цю частину Татарії Tartaria Perecopensis».

• Гійом Левассер де Боплан. Опис України. Київ, 1990.
• Евлия Челеби. Книга путешествий Эвлии Челеби. Симферополь, «Таврия», 1996.
• Крикун Ю. В. Пам'ятки кримськотатарської архітектури (XIII — XX століття). Сімферополь, «Тавріда», 2001.
• Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман войска запорожских низовых козаков. С.-Петербург, 1894.

• Армянськ Інформаційний
• Перекоп. Інфо