Перша голландська експедиція в Ост-Індію

Торгівля прянощами була надзвичайно прибутковою, але протягом XVI століття Португальська імперія мала монопольний доступ до головного джерело спецій — островів Південно-Східної Азії (сучасна Індонезія). Певний час голландські купці мирились із цією обставиною і придбавали усі прянощі в Лісабоні, оскільки вони все ще могли отримати пристойний прибуток від перепродажу португальських спецій по всій Європі. Однак з 1581 року Португалія вступила в династичний союз з Іспанією (іспанський король Філіп ІІ став одночасно і королем Португалії), яка воювала з Нідерландами, що робило продовження торгівлі практично неможливим.[1] Це було нестерпно для голландців, які були б раді обійти португальську монополію і отримувати товари напряму з Індонезії, але як інформація про морські шляхи до «Островів Прянощів», так і самі острови ревно охоронялися португальцями.

Карта Петера Планціуса 1592 р. з зображенням Молуккських островів

Однак у 1592 р. картограф Петер Планціус опублікував серію карт, що дуже детально описують шлях до Індії.[2] Незабаром після того, як ці карти були опубліковані, троє амстердамських купців, Ян Янш Карел, Хендрік Хадде та Рейньє Пау почали на спільних секретних зустрічах розробляти плани по організації експедиції до Індонезії.[3] Для початку вони вирішили направити кузена Пау — Корнеліса де Гаутмана, під виглядом торгівця до Лісабона. Його завдання полягало в тому, щоб підтвердити карти Планціуса і отримати якомога більше інформації про Ост-Індію. Зібравши в Лісабоні багато цінної інформації, де Гаутман повернувся в Голландію на початку1594 року.[4] Приблизно в цей же час до Голландії повернувся Ян Гюйген ван Лінсхотен, що до того довго перебував на службі у португальців в Гоа, Індія. В 1595 році, у співпраці з відомим мандрівником Бернардусом Палуданом, Лінсхотен опублікував звіт про свої подорожі, що включав велику кількість інформації про Ост-Індію. Книга Лінсхотена підтвердило всі карти Планціуса і до того містила багато іншої важливої інформації.[5]

Амстердамські купці тепер мали всю необхідну інформацію, і вони взялися за залучення капіталу для фінансування експедиції. Вони залучили шістьох інших купців і разом з ними створили Компанію на далекі відстані: Пітер Хасселаер, Ян Поппен, Хендрік Бюїк, Дірк ван Ос, Саверт Сем і Аренд десять Грутенхуїв.[6] Компанія змогла зібрати 290 000 гульденів і використала її для побудови та оснащення чотирьох кораблів: Mauritius, Amsterdam, Hollandia та Duifje.[7][8]

Барк «Маврикій», один з чотирьох кораблів першої голландської експдиції в Ост-Індію

Для участі в експедиції було найнято 248 офіцерів та матросів.[9] В складі експедиції були відомий астроном Пітер Дірксзун Кейзер, що мав під час експедиції проводити астрономічні дослідження і Фредерік де Гаутман, рідний брат Корнеуліса.

Управління флотилією мала здійснювати Корабельна рада, до складу якої входили шкіпери кораблів, купці, приписані до кожного з кораблів, та кілька інших уповноважених осіб. Деякі члени Ради (зокрема Корнеліус де Гаутман) мали привілейований статус, що надавав їм право першого голосу і право затверджувати остаточне рішення прі рівності голосів. Перед відходом, штурмани усіх кораблів пройшли інструктаж у Петра Планціуса.[10] Головним штурманом флотилії було призначено Пітера Діркзуна Кейзера.[11]

Карта території Султанату Бантен в XVII ст.

Флот відплив з порту Тесел 2 квітня 1595 р.[9] Спочатку все йшло добре і флотилія дісталась 26 квітня Канарських островів, а 19 травня висадившись на Маю, але незабаром вітер зник і вони змогли просуватися лише дуже повільно.[12] До того ж, через недоліки з організацією провіанту серед екіпажу вже через кілька тижнів плавання спалахнула цинга. У зв'язку з чварами між капітанами суден і торговцями, на кораблях під час плавання відбулися збройні сутички, в результаті яких були вбиті та поранені. Флотилія не перетнули екватор до 4 червня і не побачили Африку до 2 серпня У жовтні вони висадилися на Мадагаскарі, де були змушені пробути півроку. На Мадагаскарі виникли нові заворушення і знову з багатьма загиблими. Також було втрачено багатьох членів екіпажу внаслідок хвороб. Загалом на Мадагаскарі було поховано 71 людину.[13] До сьогодні малагасійська бухта, де стояли кораблі де Гаутмана, називається «Dutch Cemetery» («Голландське кладовище»). Серед загиблих був шкіпер «Голландії» Ян Дігнумш. Його смерть призвела до жорстокої суперечки з приводу того, хто займе його місце, яка закінчилася лише тоді, коли одного з офіцерів, Герріта ван Бойнінгена, закували в наручники до кінця подорожі.[14]

Малайський архіпелаг (Нусантара)

Обстріл голландцями Бантена і атака тубільців на проа.

У червні 1596 р. флот дістався до Бантена (Бантама) на Яві, але був прийнятий погано через інтриги португальців, які переконали бантенців підняти ціни на товари до абсурдно високих рівнів.[9] Голландцям також було відмовлено у доступі до води, і коли деякі з них відправились за нею на Суматру, кілька людей, включаючи де Гаутмана, були схоплені і утримувались до отримання викупу.[15] До цього часу Де Гаутман de facto став одноосібним лідером експедиції, більшість його опонентів до цього часу були або вбиті, або відсторонені. Після того, як його викупили з полону, він піддав місто гарматному обстрілу[16] і здійснив напад на кілька кораблів, що перевозили прянощі до Бантена з Молуккських островів та Борнео. Обурені бантенці розіслали людей по довколишніх островах, попереджаючи про поведінку голландців. У Сідаю, неподалік від Сурабая, малайці спробували взяти кораблі на абордаж і в бою загинули дванадцять чоловік екіпажу, у тому числі штурман Амстердаму. Незабаром у Мадурі, коли королівська сім'я вийшла на кораблі назустріч голландцям, Амстердам відкрив вогонь, вбивши принца, священика та багатьох інших.[17]

Економічні результати експедиції не виправдали усіх очікувань — додому доставили 245 мішків з перцем, 45 тон мускатного горіха та 30 тюків мацису.[20] Але оскільки на момент повернення флотилії ціни на спеції злетіли вгору, експедиції вдалось покрити витрати на свою організацію.[19]

Прийом Конеліса де Гаутмана в Яві в 1959р Настінна картина Пауліда в голландському павільйоні на Колоніальній світовій виставці в Парижі

З гуманітарної та організаційної точки зору подорож перетворилась на катастрофу — загинула більшість екіпажу, було втрачено корабель, вбито місцевого принца і експедиція постійно страждала від поганого управління.

Тим не менш ця подорож відкрила дорогу для голландців в Ост-Індію і довела можливість залучення голландських купців до торгівлі прянощами в обхід португальських посередників. Тож у Голландії вона розглядалася як великий успіх і прорив на Схід, що знищив португальську монополію на торгівлю з Ост-Індією, У наступні 5 років слідами Корнеліса де Гаутмана до островів Малайського архіпелагу вирушили більше півсотні голландських кораблів. Більшість з цих експедицій принесли великі прибутки, що врешті-решт спонукало до створення голландської Ост-Індійської компанії. Незабаром голландці витіснили португальців з провідних позицій в торгівлі спеціями з Південно-Східно Азією і на уламках португальських колоній почали створювати власну, Нідерландську колоніальну імперію.[21]

Експедиція мала також велике значення для астрономії та морської і зоряної навігації. Головний штурман флотилії, Пітер Дірксзун Кейзер, за допомогою молодшого брата командора, Фредеріка де Гаутмана, проводив дослідження незнайомого зоряного неба південних морів, в результаті чого був створений його «Зоряний каталог», до якого увійшли 12 нових, відкритих ним сузір'їв (входять в число нині визнаних 88 сузір'їв). Сам Кейзер помер біля Бантену у вересні 1596 року.

• Друга голландська експедиція в Індонезію
• Султанат Бантен
• Голландська Ост-Індійська компанія
• Хронологія європейських досліджень Азії
• Нова Голландія (Австралія)
• Історія дослідження Австралії

• Masselman, George (1963). The Cradle of Colonialism. New Haven & London: Yale University Press.
• Milton, Giles (1999). Nathaniel's Nutmeg or, The True and Incredible Adventures of the Spice Trader Who Changed the Course of History. New York: Penguin Books. ISBN 0-374-21936-2.
• Mutch, T.D. (1942). The First Discovery of Australia With an account of the Voyage of the "Duyfken" and the Career of Captain Willem Jansz.. Sydney. Процитовано 26 грудня 2009.
• Winchester, Simon (2003). Krakatoa: The Day the World Exploded, August 27, 1883. New York: HarperCollins. ISBN 0-06-621285-5.