Песке Олександр Іванович

Народився 1810 року в Подільській губернії. Син могилівського повітового архітектора. За віросповідуванням — лютеранин.

Навчався в Подільській гімназії у Вінниці (згодом відома як Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія) та Харківському університеті.

Далі навчався в Петербурзькій академії мистецтв: від 1832 року як «вільний слухач», 1833 року переведено на державне утримання. Отримав медалі: 1834 року — другу срібну; 1835 року — першу срібну; 1836 року — другу золоту за «проект училища правознавства». 1836 року випущено з академії з атестатом першого ступеня.

Від 1836 року архітектор Петергофського палацового правління. У травні 1841 року надано звання «призначеного», а в грудні того ж року — звання академіка за «проект Імператорського ліцею на 250 осіб».

1843 року направлений до Казані в будівельну комісію з відновлення міста після пожежі 1842 року. У 1846 — 1856 роках працював у Казані міським архітектором. 1855 року розробив проект костелу в Казані [2].

У 1857 — 1860 роках був губернським архітектором Волинської губернії [3][4].

1864 року Песке, щойно призначений на посаду подільського губернського архітектора, розробив проект Новопланівського мосту в Кам'янці-Подільському [5]. Далі він працював губернським архітектором у Пензенській губернії [6][7].

Будучи обласним архітектором Бессарабської області (у 1868 — 1876 роках) [8][9][10][11][12][13][14][15][16], Песке, крім нагляду в повітових містах Бессарабії за виконаними молодшими техніками роботами (із перевіркою кошторисів і технічних розрахунків по них), брав участь ще в облаштуванні Кишинівського окружного суду. 1871 року опублікував у Кишиневі накладом 400 примірників працю «Про стиль і характер ассирійських художніх творів, знову відкритих в околицях Могуля, Хорзабада та Куюнджика на лівому березі Тигра» (рос. «О стиле и характере ассирийских художественных произведений, вновь открытых в окрестностях Могуля, Хорзабада и Куюнджика на левом берегу р. Тигра»).

Автор проектів споруд у руслі пізнього російського класицизму та романтизму. Крім архітектури, досяг успіху в пейзажному живопису (був учнем Максима Воробйова).

• Сборник материалов для истории Императорской Санкт-Петербургской академии художеств за сто лет ее существования. — Часть вторая: 1811—1843. — Санкт-Петербург, 1865. — С. 324, 326, 344, 346, 357, 414, 420, 423.
• Собко Н. П. Словарь русских художников. — Т. 3. — Выпуск 1. — Санкт-Петербург, 1899. — Столбцы 175—176.
• Песке Александр Иванович // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / Под редакцией С. Н. Южакова. — Санкт-Петербург: Издательство товарищества «Просвещение», 1900—1909. — Т. 15: Пенька — Пуль. — С. 94.
• Татарский энциклопедический словарь. — Казань, 1999.
• Сикора Эдуард. Лица Каменца-Подольского. — Харьков, 2010. — С. 304.

• Песке Олександр Іванович // Artru.info(рос.)
• Казанський Кремль. Персоналії(рос.)