Петро Саварин

Народився 17 вересня 1926 р. у с. Зубрець Бучацького повіту (Тернопільське воєводство, Польська республіка), тепер Бучацький район, Тернопільська область, Україна.

Був добровольцем 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» з 1944 року.[1]

У 1949 р. емігрував до Канади, навчався в Альбертському університеті. Адвокатську практику почав з 1957 р. в Едмонтоні, учителював у школі українських студій. Був співзасновником і директором «Траст компанії Геритидж», головою Конгресу українців Канади (КУК) в Едмонтоні. Член Сенату, Ради губернаторів і канцлер (1982-86) Альбертського університету (з 1982 р.). Президент Прогресивно-консервативної партії Східного Едмонтона, голова Клубу професіоналістів і підприємців. Обирався президентом Світового Конгресу вільних українців (1983). Нагороджений Шевченківською медаллю (1977)[2].

У Канаді був активним членом «Братства колишніх вояків 1-ї УД УНА»[3] та громадським і політичним діячем. Задіяний у громадських і політичних організаціях: КУК, Пласт (разом з своєю дружиною Ольгою), Клубі професіоналістів і підприємців, Консервативній Партії (заступник її президента на Альберту) тощо; один з організаторів двомовного шкільництва в Альберті, член Сенату і Ради Альбертського Університету, королівський радник, почесний громадянин м. Вінніпеґу. Його статті з'являлися в журналах і газетах.

Петро Саварин — один з активних розробників концепції багатокультурності, на якій базується міжнаціональна політика сучасної Канади. Маючи талант організатора, Петро Саварин залучив до цієї праці більшість громадсько-культурних та освітніх інституцій, зокрема Конгрес українців Канади, Український Народний дім, Наукове товариство імені Т.Шевченка, Клуб українських професіоналів і підприємців, Канадський інститут українських студій, Світовий конгрес українців.

Як політичний діяч Петро Саварин тривалий час очолював осередок консервативної партії Альберти. Як науковий — був ініціатором створення Канадського інституту українських студій, канцлером Альбертського університету (1982-6), сприяв виданню англомовної Енциклопедії України. Як освітній — засновником Курсiв українознавства iм. Iвана Франка (суботня школа, вищi класи) у 1956 р. в Едмонтонi. Як громадський, спричинив поставлення першого в свiтi пам'ятника жертвам Голодомору бiля ратушi (1983 р.).

У 1983 році Петра Саварина було обрано президентом СКУ (тоді СКВУ — Світового конгресу вільних українців). Він автор значної кількості аналітико-публіцистичних публікацій та спогадів. Віддав адвокатській практиці 35 років свого життя — і був визнаним фахівцем у цій галузі.

Серед його відзнак, зокрема Орден Канади (1987)[4] та інші престижні нагороди.

Помер 6 квітня 2017 року[5] в Едмонтоні, Канада.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
• Марунчак М. Саварин Петро // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег : Накладом УВАН у Канаді, 1986. — С. 555—556.
• Мельничук Б., Пиндус Б. Саварин Петро Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 212—213. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Per Anders Rudling: 'They defended Ukraine.' The 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (Galizische Nr. 1) Revisited. In: The Journal of Slavic Military Studies, 25:3 (2012), p. 329—368.

• Видатні пластуни: Петро Саварин // Пласт Канада