Петро Саварин

Петро Саварин (17 вересня 1926, с. Зубрець Бучацького повіту 6 квітня 2017, Едмонтон) — український письменник, правник, громадсько-політичний діяч.

Петро Саварин
Народився 17 вересня 1926(1926-09-17)
с. Зубрець, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Помер 6 квітня 2017(2017-04-06) (90 років)
м. Едмонтон, Канада
Країна  Канада
Національність українець
Діяльність письменник, правник, громадсько-політичний діяч
Alma mater Альбертський університет
Заклад Альбертський університет
Нагороди
Член ордену Канади

Шевченківська медаль

Біографія

Народився 17 вересня 1926 р. у с. Зубрець Бучацького повіту (Тернопільське воєводство, Польська республіка), тепер Бучацький район, Тернопільська область, Україна.

Був добровольцем 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» з 1944 року.[1]

У 1949 р. емігрував до Канади, навчався в Альбертському університеті. Адвокатську практику почав з 1957 р. в Едмонтоні, учителював у школі українських студій. Був співзасновником і директором «Траст компанії Геритидж», головою Конгресу українців Канади (КУК) в Едмонтоні. Член Сенату, Ради губернаторів і канцлер (1982-86) Альбертського університету (з 1982 р.). Президент Прогресивно-консервативної партії Східного Едмонтона, голова Клубу професіоналістів і підприємців. Обирався президентом Світового Конгресу вільних українців (1983). Нагороджений Шевченківською медаллю (1977)[2].

У Канаді був активним членом «Братства колишніх вояків 1-ї УД УНА»[3] та громадським і політичним діячем. Задіяний у громадських і політичних організаціях: КУК, Пласт (разом з своєю дружиною Ольгою), Клубі професіоналістів і підприємців, Консервативній Партії (заступник її президента на Альберту) тощо; один з організаторів двомовного шкільництва в Альберті, член Сенату і Ради Альбертського Університету, королівський радник, почесний громадянин м. Вінніпеґу. Його статті з'являлися в журналах і газетах.

Петро Саварин — один з активних розробників концепції багатокультурності, на якій базується міжнаціональна політика сучасної Канади. Маючи талант організатора, Петро Саварин залучив до цієї праці більшість громадсько-культурних та освітніх інституцій, зокрема Конгрес українців Канади, Український Народний дім, Наукове товариство імені Т.Шевченка, Клуб українських професіоналів і підприємців, Канадський інститут українських студій, Світовий конгрес українців.

Як політичний діяч Петро Саварин тривалий час очолював осередок консервативної партії Альберти. Як науковий — був ініціатором створення Канадського інституту українських студій, канцлером Альбертського університету (1982-6), сприяв виданню англомовної Енциклопедії України. Як освітній — засновником Курсiв українознавства iм. Iвана Франка (суботня школа, вищi класи) у 1956 р. в Едмонтонi. Як громадський, спричинив поставлення першого в свiтi пам'ятника жертвам Голодомору бiля ратушi (1983 р.).

У 1983 році Петра Саварина було обрано президентом СКУ (тоді СКВУ — Світового конгресу вільних українців). Він автор значної кількості аналітико-публіцистичних публікацій та спогадів. Віддав адвокатській практиці 35 років свого життя — і був визнаним фахівцем у цій галузі.

Серед його відзнак, зокрема Орден Канади (1987)[4] та інші престижні нагороди.

Помер 6 квітня 2017 року[5] в Едмонтоні, Канада.

Праці

  • Саварин Петро. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1

Примітки

  1. Per Anders Rudling: Multiculturalism, Memory, and Ritualisation: Ukrainian Nationalist Monuments in Edmonton, Alberta. In: Nationalities Papers, 39:5 (2011), p. 750—751.
  2. Shevchenko Medal Award. Recipients. Ukrainian Canadian Congress (амер.). 18 квітня 2010. Процитовано 8 квітня 2017.
  3. Per Anders Rudling: 'They defended Ukraine.' The 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (Galizische Nr. 1) Revisited. In: The Journal of Slavic Military Studies, 25:3 (2012), p. 364.
  4. General, The Office of the Secretary to the Governor. The Governor General of Canada (англ.). Процитовано 8 квітня 2017.
  5. Peter Savaryn Obituary | Edmonton, AB. obittree.com (англ.). Процитовано 8 квітня 2017.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.