Печера (село)

Клімат Печери характеризується м'якою зимою та теплим літом. На території діє обласний санаторій відновного лікування.

Назва селища походить від печерних ходів, які служили сховищем для мешканців поселення від постійних нападів ворогів.

Ця земля, яка належала в XVI ст. магнатам Збаразьким, разом з правобережною Україною в XVII ст. належала молдовському господарю Дуке. У своєму літописі Самійло Величко розповідає «для своей господарської резиденції, у полку браславськом за Богом, у городку Печери, велел знаментій дом себе збудувати и в нем живучи хотел обоими украинскою и волоською землями владети». Другий літописець — молдовський — Нікульче писав: «На всіх Дука дивився зверху. Палац свій, стіл свій він тримав по царські». Також він заснував у містечку розкішний парк. Через політично-військові інтриги молдовський трон зайняв боярин Петричейку, а Дука був відправлений в Польщу де і помер.

Син Богдана Хмельницького — Юрій забрав землі Дуки. Печерська резиденція стала не потрібною для свого нового володаря, бо столицю було перенесено до Немирова. Замок не збергіся. Більшість каменю від палацу в Печері пішло на будівництво фундаменту для церкви.

В 1711 році Печера та Даньківка переходять у власність римсько-католицького єпископа Ігнація Длузького. Саме він оновлює і розбудовує парк, закладений господарем Дукою. Природний ландшафт використовується для побудови цілої системи гротів, шляхом нагромадження один на одного валунів, що надавало парку романтичного вигляду.

Як і більшість парків на Вінничині, печерський парк розбудовувався у регулярному (геометричному) стилі, що з'явився в Україні під впливом модної на той час французької школи.

За сприяння Ігнація Длузького 1764, неподалік руїн колишньої резиденції Дуки, розпочинається будівництво церкви Різдва Богородиці на кошти, зібрані місцевим населенням. Для фундаменту було використано камінь зруйнованого палацу. Церква споруджувалася з тесаних дубових балок без використання цвяхів. Біля 1865 р. неподалік від західної стіни церкви, розпочалося будівництво кам'яної триярусної дзвінниці. Залишилися згадки, що під час копання котловану будівельники виявили п'ять людських скелетів, вражаючих своїм розміром — близько 2,5 метрів.

Почергово перебуваючи у власності Заславських, Вишневецьких, Длузьких, у 1790 році Печера стає власністю Станіслава-Щенсного Потоцького (власника парку Софіївка в Умані). Він призначає ці землі як віно (придане) своєї доньки Октавії (1783—1842), оцінивши їх у мільйон злотих.

1802 Октавія Потоцька у Тульчині вийшла заміж за Яна-Непомуцена Свейковського, який невдовзі на місці невеличкого маєтку розпочинає будівництво великого, розкішного, двоповерхового палацу в паладіянському стилі, який мав бути точною копією тульчинського маєтку його тестя Станіслава-Щенсного Потоцького, але значно меншим за розмірами.

Після смерті Яна Свейковського 1837, печерський маєток переходить у власність його сина Сигізмунда, який у 1842 р. продає його своєму двоюрідному брату Костянтину Потоцькому (1815—1875).

Незважаючи на те, що Потоцьким належало чимало маєтків як в Україні, так і на території сучасної Польщі, Печера стала їхньою основною резиденцію. Для перебудови парку К. Потоцький запросив спеціаліста з паркового мистецтва ландшафтного типу, який максимально використав природну красу крутих, скелястих берегів Південного Бугу, що доповнювалась річковими порогами.

Дендрологічні багатства парку представлені червоним дубом, модриною, липою, ясенем, ялиною, австралійською та чорною сосною, грабом, берестом, каштаном, кущами барбарису, бузку, бузини, калини, спіренеї та ін.

З часом вся територія була обнесена високим гранітним муром. Виїхати з парку можна було лише через ворота, біля яких цілодобово стояла варта. Попасти з одного берега на інший можна було за допомогою порому, що ходив в районі парку, або пішохідного підвісного моста.

У 1875 р. після смерті Костянтина Потоцького його власність, у тому числі Печера й Даньківка, успадковує його син Костянтин Костянтинович Потоцький (1846—1909).

• Парк колишнього палацу Потоцьких
• Склеп родини Потоцьких, спроектований та зведений Владиславом Городецьким. Нині діючий католицький костел св. Андрія Боболі
• Прибузький заказник — ландшафтний заказник місцевого значення.
• Мазуровецька дубина — орнітологічний заказник місцевого значення.
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1774 р.
• Краєзнавчий музей

• Болоховська Валентина Антонівна — (народилася 21 жовтня 1951 року в селі Печера Тульчинського району Вінницької обл.) — український науковець в галузі біотехнологій, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2001 року, засновник «БТУ-Центр» («Біотехнологія України-Центр»).

• Пече́ра // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.659

• Офіційний сайт села
• Фолк-рок фестиваль Млиноманія
• с. Печера. Історія
• Погода в селі Печера