Пилка
Пи́лка[1], також пила́[2] — інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання) твердих матеріалів (деревини, металу, пластику, каменю тощо). Також пилами називають інструменти, верстати і пристрої, що використовують пилку.
Етимологія
Слово пила походить з прасл. *pila (звідки також біл. піла, рос. і болг. пила, пол. рiɫа, чеськ. рilа, словац. і словен. рílа), що вважається запозиченням з германських мов[3], пор. давн.в-нім. fîla, fîhala («напилок»), дав.-сакс. fîla, англ. file, нім. Feile. Споріднене з грец. πείκω («чешу», «стрижу», «дряпаю»), πικρός («гострий») і дав.-інд. piṃc̨áti («вирубує»). Також зіставляється з лит. peĩlis («ніж», співзвучне pielà, можливо є слов'янізмом), латис. peĩlis, прусськ. реilе[4].
Історія
Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі кременеві пилки застосовувалися вже в епоху неоліту (7-3 тис. років до н. е.)
Загальний опис
Зазвичай пилку виготовляють у вигляді металевої пластини (чи набору елементів, як то ланцюгова пила), на робочому прузі якої розташовані зубці. Проте існують пилки, різець яких зроблено на подобу абразивного напилення (наприклад алмазного — для різання каменю).
За характером руху розрізняють пилки:
- ножівкові, у тому числі лобзики, ланцюгові та струнні — довге вузьке полотно, що здійснює зворотно-поступальні рухи;
- дискові (циркулярні) — диск із зовнішнім різцем, що обертається на валу;
- стрічкові — у вигляді замкнутої гнучкої стрічки, натягнутої між двома валами, що обертаються;
- ланцюгові (застосовується в бензопилах) — окремий випадок стрічкової пилки;
- кільцеві — у вигляді подовженого кільця, що приводиться в дрилем.
Ручні пилки бувають дворучні і одноручні. За конструкцією інструменту розрізняють:
- кросневі — тонке полотно натягнуте між двома держаками;
- ножівка — саме полотно має достатню міцність і пружність, щоб утримувати форму.
Для запобігання заклинюванню, зуби пилки розводять через один (рідко застосовується «потрійна розводка») в різні боки, завдяки чому збільшується ширина розрізу. Для цього використовують спеціальний інструмент — розводку, у вигляді щипців, рідше сталевої пластини з прорізами. З цією ж метою зубам, в поперечному перерізі, надають форми трапеції, або розклепують їх. Залежно від матеріалу, для якого призначена конкретна пилка, підбирають оптимальну форму, довжину і ширину зубів, додаткові елементи (прорізи в дисках, накладки на зуби) і швидкість руху інструменту.
Ланцюгові та струнні пилки (в тому числі з нанесеним алмазним напиленням) використовуються в хірургії для пиляння костей. Завдяки своїй малій вазі і розмірові, такі пилки знайшли застосування в туризмі й комплектуванні військових.
При поперечному пилянні дерева, зуби пилки розривають волокна і розпушують розріз, через що деревина на місці зрізу здатна поглинати більше вологи. Там де це є небажане, (наприклад, при зведенні будівель з дерева) замість пилки використовують сокиру або долото.
- Кроснева пилка до металу
- Кроснева пилка до дерева
- Корснева одноручка до дерева (каблук)
- Ручна ланцюгова пилка для костей (остеотом)
- Циркулярна пилка (циркуляра) для дерева
- Кільцева пилка з набором насадок
- Схематичне зображення стрічкової пилки
Див. також
- Електропилка
- Бензопилка
- Циркулярна пилка
- Лобзик
- Пилка-струна
- Хірургічна пилка
Примітки
- Пилка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Пила // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
Джерела
- Григорьев М. А. Справочник молодого столяра и плотника:Учебн. пособие для профтехучилищ. — 2-е изд. — М. : Лесная промышленность, 1984. — 239 с. — 70000 прим.
- Менделевич И. Р. Плотничные и столярные работы. — М. : Стройиздат, 1950. — 320 с. — 20000 прим.
Посилання
- Пилка // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 148. — ISBN 978-966-7407-83-4.