Писарєва Стелла Володимирівна

Стелла Писарєва, Стелла Володимирівна Писарєва (нар. 28 лютого 1925, СРСР, Українська РСР, Житомирська область, Бердичів 25 травня 2020 року, Росія, Республіка Татарстан, Казань) — музейна працівниця, яка зробила вагомий особистий внесок у збереження культурної спадщини та музейну справу в Татарстані, заслужена працівниця культури Татарської АРСР (1975), заслужена працівниця Казанського університету (2004). Почесна директорка Історичного музею Казанського університету[1].

Писарєва Стелла Володимирівна
Народилася 28 лютого 1925(1925-02-28)
Бердичів, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Померла 25 травня 2020(2020-05-25) (95 років)
Казань, Росія
Країна  Росія
Місце проживання вулиця Жуковського, Казаньd
Знання мов російська

Нагороди, почесні звання

Стелла Писарєва народилася 28 лютого 1925 року в м. Бердичеві Житомирської області в Україні в професійній сім'ї військових. Залежно від служби батька (заступника начальника прикордонної ескадри), сім'я переїжджала з міста в місто: Кам'янець-Подільський, Київ (1935—1937) та Харків (1937—1941). У 1938 році її батько був репресований і розстріляний. Коли почалася війна, сім'я була в Харкові. Потім вони їдуть поїздом до Саратова, від Волги до Казані водою, звідти до Раїфа, до сестер, мати яких раніше переїхала до Раїфа. В Казані навчається Писарєва в школі № 4, потім закінчує філологічне відділення історико-філологічного факультету Казанського державного університету імені Ульянова-Леніна (1946).

Кар'єра

З 1946 по 1964 рік працює у музеї О. М. Горького в Казані (нині музей О. М. Горького та Ф. І Шаляпіна).

З 1964 по 1978 рік - заступник директора з наукової роботи, завідувачка літературного відділу Державного музею ТАССР (нині Національний музей Республіки Татарстан)[2]. Окрім відповідальності за дослідження, Писарєва також бере участь в організації виставок та масштабних виставок у музеї. Великі зусилля докладаються до організації нових музеїв в Татарстані: Музей Ярослава Гашека в Бугульмі (відкритий в 1966 р.), у місті Козловка в Чувашії (першому на території Російської Федерації) музей М. І. Лобачевського (1994), у місті Набережні Челни музей історії побудови КамАЗу (нинішній музей історії Челни — Регіональні студії), під її керівництвом відкрито музей Габдулли Тукая в Новому Кирлай (1971)[3].

Протягом сорока років з 1978 року Писарєва була засновником та директором Музею історії Казанського державного університету. Працювала над організацією музею у 1978 р. з нагоди 175-ї річниці університету, ректор КДУ у 1954—1979 рр. М. Т. Нужин. Протягом 1 року та 2 місяців накопичується багато матеріалів, присвячених розвитку науки, освіти, розвитку культури, громадської думки, а також науковцям, викладачам та студентам університету. Урочисте відкриття музею відбулося 30 листопада 1979 року. Цей музей став важливим центром культурного життя Казані, провідним музеєм серед університетів Російської Федерації[4].

Останнє місце роботи (з грудня 2017 року) — музей О. М. Горького і Ф. І. Шаляпіна, де займається організацією літературно-музичних вечірок.

Померла Стелла Писарєва 25 травня 2020 р. у Казані. Похована на Арському кладовищі[5].

Громадські справи

Стелла Володимирівна багато років очолювала Науково-методичну раду музеїв університетів Середнього Поволжя. Вона була членом ради Науково-методичної ради музеїв російських університетів. У 1950-х роках працювала заступником голови Військово-патронатної комісії ТАССР, а в 1960-х роках заступником голови Молодіжної комісії Татарстанського відділення Товариства Белем. Була засновником організації Казанської міської організації Товариства радянсько-чехословацької дружби, і більше тридцяти років була першим заступником правління організації міста, а потім республіканського відділення товариства.

Посилання

  • 1975 Заслужений працівник культури Татарської АРСР
  • 2004 — Заслужений працівник Казанського університету
  • 2005 — медаль на згадку про тисячоліття Казані
  • 2014 — річниця світового героїзму. 1613—2013 (покійної княгині Марії Володимирівни Романової, голови Російського імператорського дому)[6]
  • 2015 Медаль "За доблесну службу"

Зовніщні посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.