Плавун Валентина Олександрівна

Валентина Олександрівна Плавун (нар. 11 березня 1963, м. Київ) — живописець та художник театру, член Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.

Валентина Плавун
Народження 11 березня 1963(1963-03-11) (58 років)
Київ
Країна  Україна
Жанр Живопис
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художниця
Вплив

Серебрякова Зінаїда Євгенівна

Сєров Валентин Олександрович
Діти

Валентин (1986) Катерина (1998)

Марія (2004)

Біографія та навчання

Народилася в Києві.

У 1981 році закінчила Державну художню середню школу імені Тараса Шевченка, у 1991 Націона́льну акаде́мію образотво́рчого мисте́цтва і архітекту́ри факультет живопису, театрально-декораційне відділення.[1] Закінчила театрально-декораційне відділення майстерні Лідера Данила Даниловича.

Мати трьох дітей. Син Валентин (1986 р.н) — театрознавець, донька Катерина (1998 р.н.) — режисер, донька Марія (2004 р.н.) — навчається в ДХСШ, майбутній художник.

Професійна діяльність

З 1991 року працює художником-постановником у Національному академічному театрф російської драми імені Лесі Українки.[2] Працювала над виставами у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра та Київському академічному театрі «Колесо».

З 2010 року є членкинею Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.

Картини Валентини Плавун стали обкладинками двох номерів інформаційно-аналітичного, культурологічного молодіжного журналу «Стіна» у 2019 та 2020 роках.

У своїх роботах досліджує внутрішній світ людини та психологічний вплив портрету.

Мисткиня бере активну участь у вітчизняних і міжнародних виставках, аукціонах та конкурсах, її роботи зберігають у приватних колекціях в Україні, Німеччині, Австрії та Росії.

27 лютого 2021 року, у день 190-річчя від дня народження художника, у Плисках біля Ніжина, відкрили пам'ятний камінь-валун з гранітною плитою, присвячений пам'яті Миколі Ге. Однією з організаторок вшанування стала Валентина Плавун.[3]

Пам'ятний камінь Миколі Ге

Художник театру

Художник по костюмах в Театрі імені Лесі Українки:[4]

  • «Ігри на задньому подвір'ї» Е. Мазії (відновлення 2019)
  • «Різдвяні марева» Н. Птушкіної (2018)
  • «Дерева помирають стоячи» А. Касони (2018)
  • «Що трапилось у зоопарку» Э. Олбі (2018)
  • «Ціна» А. Міллера (2017)
  • «Ворог народу (Лікар Стокманн)» Г. Ібсена (2017)
  • «Антігона» Ж. Ануя (2017)
  • «Скамейка» О. Гельмана (2016)
  • «Вітер шумить в тополях» Ж. Сіблейраса (2016)
  • «Всі ми родом із дитинства» Ю. Яковлєва (2016)
  • «Жінка минулих часів» Р. Шиммельпфенніга (2015)
  • «Клавдія Шульженко. Старовинний вальс» О. Гаврилюк та О. Когут (2014)
  • «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Л. Бэрфуса (2009)
  • «Шлюби укладаються на небесах» за Л. Толстим (2005)
  • «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (2003)
  • «Пізанська вежа» Н. Птушкіної (1999)

Портрети

Творчі  виставки та  експозиції

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.