Плазів

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:

Станом на 1.01.1939 в селі проживало 930 осіб, з них 530 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 210 поляків, 90 євреїв[3]. Місцева греко-католицька парафія належала до Чесанівського деканату Перемишльської єпархії. Село входило до ґміни Плазув Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон.

Згідно з опублікованими спогадами членів Товариства «Любачівщина», у 1944-45 роках у Плазові та сусідніх селах відбулись сутички між озброєними учасниками польського та українського підпіль, що в подальшому вилилось у терор польських боївок проти цивільного населення. Під загрозою знищення практично все українське населення с. Плазова змушене було втікати, а ті, що не втекли, зазнали переслідувань і виселень у рамках Акції «Вісла».

У червні 1944 року від рук польських бойовиків загинув мешканець села Стефан Ступак, похорон якого вилився в українську маніфестацію[4].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плазів