Плесківецька церква

За переказами, перша церква у селі була збудована 1668 року. Вона була дерев'яною і простояла до 1915, коли під час Першої світової війни вона згоріла. По закінченню війни населення села Плесківці на місці старої збудували нову глиняну церкву.

За польської окупації тут служби божі відправляли такі священики: Степан Білинський, Олексій Білинський, Іван Гарматій, Єронім Алексевич, Павло Тимчак, Вільгельм Белкот, Петро Івахів, Петро Дзедзик, Йосип Побережний і отець декан Йосиф Грицай. Після того, як отця декана Йосипа була заарештовано енкаведистами, церкву закрили. Дяка змусили прилюдно відректися свід віри. Він став бухгалтером у новоствореному колгоспі.

У 1941 році, з початком німецької окупації, богослужіння у церкві села Пдесківці відновилися. Проте після так званого Львівського Собору 1946 року, церкву знову закрили ніби-то як аварійну. Більшовики декілька разів намагалися її зруйнувати, проте зустрілися із серйозним опором місцевого населення. За порадою Романа Піня, що відав архітектурним відділом Тернопільського облкому, церкву перетворили на склад похоронного інвентарю.

У 1988 році місцеве населення відремонтували стару церкву, і там відновилися відправи. Оскільки, стара церквіа була збудована з глини, виникла потреба спорудити нову. Головою церковного комітету став Володимир Гнатів, а скарбником — Андрій Татарин.

Найбільше коштів пожертвували Петро-Кузьма Балицький, Василь Беркита. родина Гнатових, Василь Снігур, церковна громада села Чернихів, а також Ілько Шеліхевич.

Нову церкву було освячено у серпні 1991 року.