Плодоріжка блощична

Трав'яниста рослина заввишки 15-45 см. Бульби кулясті або яйцюваті, іноді (дуже рідко) довгасті. Стебло циліндричне або злегка гранчасте, вкрите листками майже до суцвіття. Листки сизувато-зелені, досить численні (до 8-10), лінійні або лінійно-ланцетні, гострі, спрямовані вгору; нижні — до 2-5 см завширшки; верхні — згорнуті навколо стебла. Суцвіття колосоподібне, досить густе, зазвичай складається з 15-40 квіток. Квітки неправильні, брудно-бурувато-пурпурові, пурпурові або зеленкуваті, з запахом клопів. Шолом дзьобоподібно-загострений; губа трилопатева, повисла, середня лопать видовжена, бокові — заокруглені; шпорка зігнута, конічна, повисла, вдвоє коротша за зав'язь. Плід — коробочка.

Число хромосом 2n = 38.

Ареал охоплює Кавказ, Малу Азію, усю Європу, крім її північних регіонів, а також деякі райони Північної Африки. В Україні невеликі популяції зустрічаються в Карпатах, Поліссі, Розточчі, Опіллі, Криму. В степовій зоні трапляються лише поодинокі особини. В горах Марокко популяції знаходять на висоті до 2500 м над рівнем моря.[1]

Рослина помірно вологолюбна. Типовими біотопами цього виду є заболочені луки, вологі лісові галявини, узлісся, освітлені ліси, трав'яні схили, де він зростає на родючих, лужних, нейтральних або слабокислих, в тому числі і глинистих ґрунтах. У лісостепу і степу ця орхідея трапляється лише на луках і галявинах лісів, розташованих вздовж річок. В Криму зростає на галявинах і в розріджених лісах.

Квітне в Центральній Європі у травні-липні, в Середземномор'ї цвітіння можна спостерігати вже у квітні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням. Насіння цієї орхідеї настільки дрібне, що не містить запасів поживних речовин, необхідних для формування паростка. Щоб насінина змогла прорости, вона повинна спочатку утворити мікоризу з грибом.

Плодоріжка блощична внесена в перелік Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Скорочення чисельності цього виду помічено у всіх країнах Європи з початку ХХ сторіччя. Окрім національної Червоної книги України її занесено до Червоної книги Росії, Червоних списків Польщі, Німеччини і Швейцарії. В 1997 році у Німеччині з метою охорони її навіть оголошували «Орхідеєю року».[2]

В Україні як рідкісний вид з ізольованими популяціями потребує ретельної охорони. Станом на 2014 рік ця рослина охороняється у національному парку «Святі гори», заповіднику «Мис Мартьян», Чорноморському, Ялтинському гірсько-лісовому, Канівському, Карпатському, Дніпровсько-Орільському заповідниках.

Плодоріжку блощичну зрідка вирощують у ботанічних садах переважно з демонстраційною метою, оскільки декоративні якості цього виду низькі. На плантаціях рослини культивують заради видобутку лікарської сировини. Сировиною слугують висушені бульби, відомі під назвою «бульби салеп» (Tubera Salep) або просто «салеп». Бульбокорені містять слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), декстрин, пентозани, сахарозу тощо.

В народній медицині їх застосовують як обволікаючий, протизапальний і загальнозміцнюючий засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, імпотенції, загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою, туберкульозом. Використання салепу ефективне при таких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як гастроентерит, коліт, виразка шлунка, а також при отруєннях. Це зумовлено тим, що слиз салепу перешкоджає всмоктуванню шкідливих речовин. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні.

Заготовляти сировину в місцях зростання категорично заборонено. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослин. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4—5 хв. занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, під наметом або в сушарці при температурі 50—55°. З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності сировини — 6 років. Аптеки салеп не відпускають.

Варіації будови суцвіть і забарвлення квіток у рослин з різних частин ареалу: Баварії (Німеччина), Мальорки (Іспанія), Камаргу і Сіморре (Франція)

Плодоріжка блощична вперше описана Карлом Ліннеєм в 1753 році. На той час вона відносилась до роду Orchis, за сучасною класифікацією її віднесено до роду Anacamptis. Відомі гібриди цього виду з плодоріжкою пірамідальною (×Anacamptorchis simarrensis E.G. Camus, 1908), болотною (Orchis × timbalii Velen., 1882), салеповою (Orchis × olida Bréb., 1835), рідкоквітковою (Orchis × parvifolia Chaub., 1821).

• H. Baumann, S. Künkele, R. Lorenz: Die Orchideen Europas. Ulmer Verlag, 2006.(нім.)
• R.M. Bateman, A.M. Pridgeon, & M.W. Chase (1997): Phylogenetics of subtribe Orchidinae (Orchidoideae, Orchidaceae) based on nuclear ITS sequences. 2. Infrageneric relationships and reclassification to achieve monophyly of Orchis sensu stricto, Lindleyana 12: 113–141.(англ.)
• R.M. Bateman, P.M. Hollingsworth, J. Preston, Y.-B. Luo, A.M. Pridgeon, & M.W. Chase (2003): Molecular phylogenetics and evolution of Orchidinae and selected Habenariinae (Orchidaceae), Bot. J. Linn. Soc. 142:1-40, 2003.(англ.)

• Зозулинець блощичний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 178. — ISBN 5-88500-055-7.
• Плодоріжка блощична (зозулинець блощичний) у Червоній книзі України. — Переглянуто 7 листопада 2014.