Пляма (висип)
Пляма (лат. macula) — ділянка шкіри або слизової оболонки різних розмірів і форми зі зміненим забарвленням, що знаходиться на одному рівні з навколишньою шкірою.
Пляма Класифікація та зовнішні ресурси | |
Велика пляма — еритема при хворобі Лайма («бичаче око») | |
МКХ-10 | R21 |
Класифікація
Плями бувають:
- судинні:
- * запальні,
- * незапальні (телеангіектазії, гемангіоми, «еритема сорому» — вегетативно-судинна реакція, що виникає під впливом емоційних чинників).
- пігментні:
- штучні (татуаж).
Судинні плями
Судинні запальні плями утворюються внаслідок розширення поверхневих кровоносних судин у сосковому шарі дерми і їхній підвищеної проникності. Відтінок подібних плям може бути від яскраво- до синюшно-червоного. Останній відтінок обумовлений розвитком запального процесу в системі венозного кровотоку. Яскраво-червоне або рожеве забарвлення пов'язане з розширенням і підвищеною проникністю артеріальних судин.
За формою ці плями можуть бути:
- дрібнокра́пкові;
- розе́оли — невеликі плями до 1 см у діаметрі, округлої форми;
- ерите́ми — шкірні плями розміром з долоню і більше;
- телеангіоектазі́ї — плями, що спричинює стійке незапальне розширення поверхневих кровоносних судин (капілярів) шкіри. Часті при цирозі печінки;
- геморагічні плями — плями, що утворилися внаслідок крововиливу у шкіру:
- пете́хії — крапкові геморагії;
- пу́рпура — невеликі округлі та, зазвичай, численні геморагії до 2 см в діаметрі;
- ві́біцес — великі стрічкоподібні, лінійні геморагії;
- екхімо́зи — великі крововиливи неправильних обрисів більше 2 см;
- гемато́ми — масивні крововиливи з набуханням шкіри і підняттям їх над поверхнею оточуючої шкіри.
- синці (sugillatio).
Розрізняють еритему, що виникає активно і пасивно. Активна еритема виникає внаслідок гострого запалення, що обумовлене розширенням судин і клітинною інфільтрацією, маніфестує формуванням різноманітних еритематозних гірляндоподобную фігур (лат. erythema gyratum). Пасивна еритема обумовлена венозним стазом через розширення капілярів і венул, що призводить до утворення ціанозу. Його вогнища можуть мати дифузний характер (акроціаноз кистей і стоп), деревоподібний (лат. livedo racemosa) або сітчастий (лат. livedo reticularis, також лат. cutis marmorata — мармурова шкіра) малюнок. Зазвичай ціаноз різко посилюється на холоді. При вираженому порушенні проникності судин формуються геморагічні плями. Внаслідок відкладення гемосідерину вони не зникають при натисканні й змінюють забарвлення від яскраво-червоного до буро-жовтого, як це відбувається при зворотному розвитку синця («феномен цвітіння»).
Пігментні плями
Залежно від наявності чи відсутності меланіну в шкірі формуються гіперпігментовані (при меланодермії), в тому числі й штучні, або депігментовані (при вітиліго) плями.
Гіперпігментовані плями
Є вродженими (пігментний невус, веснянки, хлоазми, «кавові» плями при нейрофіброматозі та інших генетичних синдромах) і набутими (при вживанні препаратів срібла), злущеними внаслідок висівкового лишаю, еритразми, сухої стрептодермії і флеботодерміі. Конфігурація плям може бути дрібноплямистою (веснянки), крупноплямистою (хлоазма), вогнищевою або розлитою (варикозна хвороба). Гіперпігментовані плями мають різні відтінки, зокрема блакитний при однойменному невусі. Монголоїдні плями мають синювато-сіре або темно-синє забарвлення, місця укусів площіць — аспідно-сірий відтінок.
Штучні плями
Іноді утворення плям обумовлено проникненням і накопиченням у шкірі сторонніх речовин. Так, відкладення в шкірі частинок вугілля чи пороху проявляється точковими або дрібноплямистими елементами. Штучне введення в шкіру фарбувальних речовин (татуювання) представлено різними малюнками там.
Депігментовані плями
Депігментовані плями можуть бути вродженими (альбінізм) або набутими (вітиліго), а гіпопігментовані найчастіше виникають у вогнищах склеродермії, нейродерміту або в зоні ураження при червоному плоскому лишаї.
Примітки
- Вогнища гіперпігментації з явищами гіперкератозу (потовщення рогового шару шкіри).
- Великі гіперпігментовані утворення, що зустрічються при гіпертиреоїдизмі, Аддісоновій хворобі тощо.
Джерела
- Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина», 2015. — 336 с. ISBN 978-617-505-384-3
- Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X. (рос.)
- Дерматовенерология. Национальное руководство. Краткое издание / под ред. Ю. С. Бутова, Ю. К. Скрипкина, О. Л. Иванова. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2013. — 896 с. ISBN 978-5-9704-2710-1 (рос.)
- Eintrag zum Fleck (Macula) // Altmeyers Enzyklopädie (Springer, 2017) . (нім.)