Повітка
Пові́тка[1], діал. пові́ть — господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. Зазвичай це слово вживається як синонім до «сарай».
Слово повітка походить від прасл. *povětь, очевидно, утвореного від *povětiti («покрити гілками»). Припускають також зв'язок з *vějati («віяти») або з *jata («хлів»)[2].
Термін
Термін «повітка» узагальнює тип споруди з незакритими одною або кількома сторонами, або нещільними стінами. Повітка могла використовуватися як дворова майстерня і господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. Інша назва таких легких споруд — «ятка» (також так називають і споруду для торгівлі, кіоск)[3]. Щодо повітки без стін, даху на стовпах відоме позначення «оборіг», а також діалектне «шо́па», «шіпка», «шіпчина» (від сер.-в.-нім. schopl; ним також називають повітки зі стінами, легкі споруди, хлівці)[4][5][6][7]. Вузькі повітки для зберігання кукурудзи в качанах називають кошницями. На російській Півночі «повіть» (рос. поветь, повить, поветка, поветье) — окреме приміщення у рубленій хаті, розташоване над нижнім поверхом з хлівами — у неї заїздили по дерев'яному узвозу. У Білорусі словом «повіть» (павець) називають оборіг, а також навіс взагалі[8]. Зараз слово «повітка» вживається рідше, більше поширене — «сарай».
Прислів'я
- Людям як повітка, а мені як квітка
- Двом закоханим і повітка — палац
- Не зачиняй дверей повітки, коли вона вже порожня
- Не господар, коли вітер у повітці гуляє
- Бачить корова, що на повітці солома
- Земля запарувала — бери голоблі, закинь сані за повітку
- Були у мене віз і сани, і стояли вони в повітці, в тій, де стояла й моя кобила
У літературі
- «Збоку в садку зроблена повіточка садова, вся в зелені та в квітах: у повітці приладновано великий турецький ослін з подушками». (Леся Українка «Бояриня»)
- Кайдаш сидів в повітці на ослоні й майстрував… (Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»)
- «А то в повітці був не собака, а ведмідь такий здоровий. Його пан держав там прив'язаного собі на потіху» (Олена Пчілка, «Хлопчик та ведмідь»).
Галерея
- Оборіг (повітка для сіна)
- Дровник
- Сінник (повітка для сіна)
- Клуня (повітка для снопів)
- Повітка для реманенту
- Возівня (повітка для возів)
Примітки
- Повітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- Ятка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- Шопа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Шіпка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Шіпчина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Лакотка, А. І. На тым гумнішчы…//Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. 4/1981 (біл.)
Посилання
- Повітка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1405. — 1000 екз.
- Шопа // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2092. — 1000 екз.