Хлів

Хлів — будівля для свійської худоби та птиці[1]; критий загін для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати релігійне або забобонне пояснення.

Хлів
Хлівчук із села Грабунь Рокитнівського району Рівненської області. Музей у Пирогові.

Походження прасл. *xlěvъ неясне: згідно з однією з версій, це слово має германську етимологію (від прагерм. *hlew, *hlaiw, пор. гот. hlaiw — «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою — це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з прасл. *klětь, «кліть»)[2].

У господарстві

Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і опади. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін.

Традиційно хлів будують з деревини, у колгоспах хліви будували в основному з цегли та бетону, через високу теплопровідність даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують стійлами, яслами, автонапувалками, дренажем для стоку гноївки. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місце для складування гною (гноярку).

У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення[1], через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт.

Прислів'я
  • Розкидаймо хлівець та нарубаймо дрівець
  • Бджола з дупла, а свиня з хліва (із записів М. Номиса)
  • Моє діло теляче, наїлося та в хлів (із записів М. Номиса)

Інше
  • Хліви для різних видів худоби мають окремі назви: вівчарні, корівники, свинарні, курники.
  • Загін, частина подвір'я із хлівами для худоби також відомий як «обо́ра»[3].
  • Маленький хлів для відгодовування тварин називається саж.

Примітки
  1. Хлів // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Обора // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.