Повітрянонезалежний двигун

У першій половині 1960-х років військово-морські довідники вказували на можливість встановлення на підводних човнах типу «Шйоурмен» шведцького виробництва повітрянонезалежних двигунів Стірлінга. Однак ні «Шйоурмени», ні наступні за ними «Неккени» і «Вестерйотланди» зазначені силові установки так і не отримали. І лише в 1988 році головна субмарина типу «Наккен» була переобладнана під двигуни Стірлінга. З ними вона провела під водою більше 10 тисячі годин. Іншими словами, саме шведи відкрили в підводному кораблебудуванні еру допоміжних анаеробних рухових установок. І якщо «Наккен» — перший дослідний корабель цього підкласу, то субмарини типу «Готланд» стали першими серійними човнами з двигунами Стірлінга, які дозволяють їм перебувати під водою безперервно до 20 діб. В даний час здебільшого підводні човни ВМС Швеції оснащені двигунами Стірлінга, а шведські суднобудівники вже добре відпрацювали технологію оснащення цими двигунами підводних човнів, шляхом врізання додаткового відсіку, в якому і розміщується нова рухова установка.

У 2005—2007 роках підводний човен «Готланд» був зданий у лізинг США для використання у навчаннях в якості підводного противника. Шведські моряки наочно показали своїм американським колегам наскільки складна оборона від сучасних неатомних субмарин.

Подібні двигуни встановлені також в новітніх японських підводних човнах типу «Сорю».

На форумі «Армія-2019» в червні 2019 року генеральний директор санкт-петербурзького КБ «Малахіт», що входить до складу ОСК, Володимир Дорофеєв повідомив[4], що його КБ веде активну розробку принципово нового повітрянонезалежного (анаеробного) двигуна замкнутого циклу газотурбінного типу. Підприємство розкрило на форумі деякі подробиці розробки і презентувало проект новітнього підводного човна під умовною назвою «Проект П-750Б», на якій буде встановлено такий двигун.[5]

За словами провідного конструктора КБ «Малахіт» Ігоря Караваєва, новий двигун має два режими роботи — надводний і підводний. У надводному режимі для роботи газотурбінної установки використовується атмосферне повітря. У підводному — з посудин Дьюара подається рідкий окисник, а газова суміш, що виділяється турбіною двигуна, знову заморожується, таким чином двигун не споживає з навколишнього середовища і не виділяє в навколишнє середовище нічого. Тільки за допомогою цієї установки підводний човен П-750Б розвиває швидкість підводного ходу в 10 вузлів і більше.[6]

Оскільки повітрянонезалежна енергетична установка вимагає для своєї роботи на борту підводного човна запасу рідкого кисню або водню, а також через невисоку дальність підводного ходу, котра забезпечується ПНЕУ, існує тенденція до повернення в сучасних проектах неатомних підводних човнів до традиційної дизель-електричної схеми з використанням надмістких літій-полімерних акумуляторів[7][8]. Основним недоліком такої енергетичної установки є її висока вартість.