Погреби (Кременчуцький район)

За однією з гіпотез ця місцина була сторожовим постом козаків, які стояли на чатах на випадок набігів татар і турків. За нею козаки на крутосхилах копали великі ями схожі на погреби, у яких зберігали порох, продукти харчування, а на випадок раптового набігу великого загону татар могли переховуватися у заплавах річки та таємних погребах.[2]

За іншою версією тут були величезні випаси, які належали ігумену Києво-Печерського монастиря, який знаходився у містечку Городище, за п'ятнадцять кілометрів звідси. Щоб не возити молоко кожного дня у містечко, пастухи копали великі погреби.[2]

Загата

Село розташоване на березі річки Сухий Кагамлик, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Набережне, нижче за течією на відстані 1 км — село Коржівка. Річка в цьому місці утворює велику загату.

Через село проходять автомобільна дорога Т 1716 та залізниця, станція Рублівка.

Виникло село в ІІ половині XVII століття. Заселене кріпаками Київського Пустинно-Миколаївського монастиря на козацьких і селянських землях, що належали раніше жителям містечка Городище (нині Градизьк). У 1730 році в Погребах Городиської сотні Миргородського полку було 55 дворів, село належало ігумену монастиря Радимовичу (після 1786 року монастирські селяни перейшли у казну). Після ліквідації полкового устрою, 1781 року Погреби віднесені до Городиського повіту Київського намісництва. З 1795 року село входить до складу Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року — до того ж повіту Полтавської губернії.

З початком радянської окупації на початку 1918 року село стало центром Погребівської волості. З лютого 1932 року до вересня 1937 року село відносилося до Харківської, а з 22 вересня 1937 року до Полтавської області.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 48 жителів села, що загинули від голоду.[3]

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 12 вересня 1941 до 27 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 124 особи, загинуло на фронтах 269 односельчан. У Погребах розміщувався військовий шпиталь. Від ран померли в ньому 53 радянські бійці. Село було майже вщент зруйноване: з-понад 500 дворових господарств зруйновано 408.

1954 року Погреби радіофіковані, 1963 року проведено світло. 1979 року прокладено дорогу з твердим покриттям.

У селі працюють такі підприємства:[2]

• агрофірма «Вересень»
• ТОВ «Рост Агро»
• ТОВ «Світ Бакалії»
• ТОВ «Агрофірма Мічуріна»

У Погребах діє дільнична лікарня ветеринарної медицини, поштове відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний навчальний заклад «Усмішка», амбулаторія загальної практики сімейної медицини, Будинок культури, бібліотека, вісім магазинів.

Село газифіковане. Є водопровід.

Будинок культури	Школа	Колишній дитячий садок

У Погребах збудовані такі пам'ятники:

• В. І. Леніну (1947 рік);
• Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1956 року);
• пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1956 року).

Культові споруди

• Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Збудована 1907 року. Дерев'яна, на мурованому цоколі. Згодом була приписана до Успенської церкви села Рублівка. У новітній час богослужіння проводяться у новозбудованому цегляному храмі з березня 1994 року.

Пам'ятник воїнам ДСВ	Різдвяно-Богородицька церква (УПЦ МП)

• Максименко Володимир Григорович (1912—1994) — український радянський актор, народний артист Української РСР (1972). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1978).
• П'ясецький Володимир Анатолійович (1972—2016) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни[5].

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

1. Погреби// Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. . ISBN 5-88500-033-6
2. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.