Поджіо Олександр Михайлович
Олександр Михайлович По́джіо[1] (19 лютого 1881 — кін. 1919) — начальник корпусу Дієвої армії УНР.
| Поджіо Олександр Михайлович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 лютого 1881 | ||||||
| Смерть |
1919 Кам'янець-Подільський | ||||||
| Країна |
 Російська імперія УНР | ||||||
| Приналежність |
 Армія УНР | ||||||
| Освіта | Златопільська чоловіча гімназія | ||||||
| Звання |
 Генерал-майор | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
.png.webp){kind=small}
Біографія
Походив з італійської родини, яка наприкінці XVIII ст. переїхала до Одеси, згодом до Миколаєва, нащадок Йосипа Поджіо[2].
Православний, одружений з православною, двоє синів (нар.1911 та нар.1914). Загальну освіту здобув у Златопільській чоловічій гімназії (Златопіль нині — у складі міста Новомиргорода Кіровоградської області)(4 класи). Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище.
Перший офіцерський чин з 22 лютого 1903 року. Брав участь у походах та битвах у Російсько-японській війні. Поручик 13-го піхотного Білозерського полку з 1909 року, у складі якого як командир роти та командир батальйону брав участь у Першій світовій війні, з 1914 року — штабс-капітан. З 28 квітня 1917 року — полковник, командир 13-го піхотного Білозерського полку. Генерал-майор з 18 червня 1917 року.
З 29 листопада 1917 р. — генерал-майор, начальник 5-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.
З 6 січня 1918 р. — в. о. начальника 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. — начальник Окремої Кримської бригади, що мала формуватися у складі Армії УНР на території Кримського півострова. 29 липня 1918 р., після скасування наказу про формування бригади, був зарахований у розпорядження Військового міністерства Української Держави.
У лютому 1919 р. короткий час перебував на посаді начальника кадрів 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. У березні 1919 р. — начальник кадрів 3-го Херсонського корпусу Дієвої армії УНР, до складу якого було влито рештки 6-го Полтавського корпусу. У 20-х числах березня 1919 р. — в. о. начальника Запорізького корпусу Дієвої армії УНР.
Помер восени 1919 р. у Кам'янці-Подільському.
Нагороди
- Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом
- Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами
- Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом
- Георгіївська зброя (9 лютого 1915)
- Орден Святого Георгія 4-го ступеня
Див. також
Примітки
- В українській мемуаристиці помилково згадується як Борис Поджіо (зокрема, у книзі Юрія Артюшенка «Генерал Борис Поджіо»).
- Воєнно-історичний форум(рос.)
Джерела
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Поджіо Олександр Михайлович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.