Покровський Володимир Валерійович

Володимир Покровський народився в Одесі, пізніше сім'я майбутнього письменника перебралась до Москви. У Москві Володимир Покровський закінчив школу, пізніше навчався у Московському авіаційному інституті. Після закінчення інституту деякий час Покровський працював інженером у Інституті атомної енергії імені Курчатова. З 1983 року Володимир Покровський працює науковим журналістом у виданнях «Наука в СССР», «НТР», «Радикал», друкувався також у газетах «Куранты», «Общая газета», «Курьер высшего образования РАН». з 1982 року Володимир Покровський брав участь у всесоюзних семінарах молодих письменників-фантастів, які відбувалися в Малєєвці та Дубултах.

Літературну творчість Володимир Покровський розпочав ще в 1976 році із публікації в журналі «Сельская молодежь» реалістичного оповідання «Прорахунок». У 1979 році Покровський дебютував у фантастичному жанрі оповіданням «Що таке „не щастить“?». Після цього Володими Покровський періодично публікував свої фантастичні твори в журналах «Химия и жизнь», «Земля и вселенная», «Знание—Сила», «Металлург». Уже його ранні фантастичні твори привернули увагу відомих письменників-фантастів. Ще в 1982 році під час семінару молодих письменників-фантастів у Малєєвці його роман «Танці чоловіків» помітили та відзначили оригінальність сюжету керівники семінару, відомі радянські письменники-фантасти Євгеній Войскунський та Дмитро Біленкін.[1] Цей роман проте був опублікований лише в 1989 році, ймовірно з ідеологічних міркувань, в журналі «Химия и жизнь». Оскільки на фоні фантастичного сюжету — поява у результаті медичних експериментів на людях невідомої украй заразної хвороби, яка призводить до різкого посилення творчих властивостей людини та появи у хворих паранормальних властивостей, оскільки лікування цієї хвороби не розроблене, то хворих вирішено знищувати, чим займаються спеціальні воєнізовані підрозділи, то в цьому в сюжеті роману може простежуватися аналогія з дисидентством у СРСР або з періодом культу особи Сталіна, коли проводились кампанії з ліквідації або ув'язнення інакодумців. Євгеній Войскунський висловлює також думку, що цим романом Покровський передбачив епідемію страшної хвороби в майбутньому, та висловлював думку, що це може бути СНІД.[2] Серед ранніх творів Покровського помітною є також повість «Час темного полювання», у якій описуються наслідки для невеликої групи людей безконтрольної колонізації маловивчених планет у майбутньому. Володимир Покровський пише переважно в жанрі соціальної фантастики, у його творах часто ставляться важкі запитання на соціальні теми, часто із домішкою іронії та сарказму. Найвідомішим із творів письменника вважається цикл «Куафери», де часто з іронією описуються пригоди екологів-практиків у майбутньому, які займаються тераформуванням інших планет, що призводить часто до знищення більшості видів живої природи на цих планетах. Серед інших помітних творів автора цикл іронічної фантастики «Гітіки», а також іронічний детектив «Тисяча важких». Незважаючи на це, що Володимир Покровський є досить відомим у Росії письменником, у його доробку в пострадянській Росії лише три авторські збірки творів, які вийшли друком зовсім невеликими тиражами (деякі лише близько 100 екземплярів).[3]

Володимир Покровський є лауреатом премії «Мандрівник» у 1998 році, а також премій «Сигма-Ф» у 2005 році та «Філігрань» у 2013 році.

Твори Володимира Покровського перекладені англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, корейською, монголььскою, німецькою, польською, сербохорватською, словацькою, французькою, чеською, японською мовами.

• Покровский Владимир Валерьевич (рос.)
• Володимир Покровський на сайті fantlab.ru (рос.)
• Владимир Валерьевич Покровский (рос.)
• Владимир Валерьевич Покровский (рос.)
• Володимир Покровський на LiveLib (рос.)
• lem_tolstoy — блог у LiveJournal, який веде Володимир Покровський.