Полуботки (село)

Наголос у назві села та старих мешканців, на літеру "У". Наголос на "бо́тки", говорить про взуття. Звучання у сількій вимові "плуботок",

назва легкого козацького човна. Назва "Полубо́тки", виникла у 1990 роки, з отриманням України незалежності та піднесенням авторітету Павла Полуботка. У Чернігові з'явилося

багато чужих людей, що не чули тубільців села. Дописувач 1941 року, з 5 річного віку чує цю назву з наголосом на "У".

село Полуботки
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Чернігівський район
Рада Халявинська сільська рада
Облікова картка Полуботки 
Основні дані
Засноване 1638
Населення 249
Площа 0,162 км²
Густота населення 1537,04 осіб/км²
Поштовий індекс 15524
Телефонний код +380 4622
Географічні дані
Географічні координати 51°33′31″ пн. ш. 31°17′07″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 130 м
Водойми р. Стрижень
Місцева влада
Адреса ради 15524, с. Халявин, вул. Шевченка, 55
Карта
Полуботки
Полуботки
Мапа

 Полуботки у Вікісховищі

Полубо́тки — село в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Населення становить 249 осіб. Орган місцевого самоврядування — Халявинська сільська рада.

Історія

Назва походить від  прізвища засновника-поселення зі шляхетської родини Полуботків.

За П. Кулаковським, значна кількість поселень в околицях Чернігова виникла перед 1638 р.:

 «Продовжував нарощувати мережу населених пунктів чернігівський воєвода (він же й староста) М. Калиновський, особисті володіння якого й пункти, належні до староства, розділити не вбачається можливим. В околицях Чернігова його осадчі перед 1638 р. осадили Жолвинку, Масани, Півці (Певцове), Свин (Свиню), Бобровицю, Сябричі, Полуботків, Лопатин, Коти, Уланів… Назви деяких поселень, належних М. Калиновському, свідчать, що вони засновувалися як міські хутори і лише згодом перейшли під контроль чернігівського старости. Так, Полуботків був заснований одним з Полуботків, ймовірно Яремою, чернігівським райцею, поблизу власного млина на Стрижні»[1].

Село вперше згадується в подимному реєстрі 1638, на той час в Полуботках (Sioło Pulbutkow) налічувалося 21 «димів»[2].

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 329 осіб (165 чоловічої статі та 164 — жіночої), налічувалось 134 дворових господарства, існувала православна церква.

Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Халявинської волості мешкало 338 осіб налічувалось 66 дворових господарств, існувала православна церква[3].

На початку ХХ ст., внаслідок столипінської земельної реформи, біля Полуботок виникло два хутори — Миколаївський І та Миколаївський ІІ. Один із них і сьогодні існує у ліску неподалік психіатричної лікарні як частина с. Полуботки (місцевий люд називає його «П'ятихатки»), інший («х. Новониколаевский») був ліквідований, нині на його місці дачні та садові товариства[2].

Голодомор

Село постраждало внаслідок голодомору 1932-33, до якого вдалася влада СРСР з огляду на масовий опір населення колективізації.

1932 у селі реєструються акції масової непокори владі, напади на агентів комуністів — комсомольців, буксирів, активістів.

З огляду на систематичний спротив — незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, село занесено на «чорну дошку».

Населення пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.

Галерея
  • Автобусна зупинка
  • Міст через річку
  • Пам'ятник воїнам Другої світової війни
  • Одна з вулиць
  • Кінна база
  • Покинута будівля
  • Ворота

Постаті

Див. також

Примітки
  1. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618–1648. – К., 2006. – С. 287
  2. Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014. — С. 139
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.