Полянка Горинецька
Полянка Горинецька (пол. Polanka Horyniecka, до 1939 р. — Дойчбах нім. Deutschbach, у 1977-1981 роках — Полянка) — село в Польщі, у гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на Закерзонні, по праву сторону від долини річки Бруснянки, між селами Старе та Нове Брусно. Населення — 111 осіб (2011[1]).
Село
 Координати 50°14′36″ пн. ш. 23°19′57″ сх. д.
|
Історія
Село засноване 1785 р. як німецька сільськогосподарська колонія часів Йосифинської колонізації Галичини Австрійською імперією після поділу Польщі у 1772 році. 1785 року в Дойчбаху поселилось 18 родин (84 особи).
25 листопада 1938 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі Дойчбах перейменовано на Полянку Горинецьку.[2]
До 1940 року більшість жителів у Дойчбаху були німцями-євангелістами. Крім німців у селі на 1 січня 1939 р. проживали ще 40 українців-грекокатоликів, які належали до парафії Старе Брусно Чесанівського деканату Перемишльської єпархії.[3]
У 1940 році всі німці репатрійовані Сталіном до Вартеґав за програмою Додому в Рейх, їхні будинками заселено поляками та пізніше частиною полонізованого українського населення села Старе Брусно, яке у 1946 році було знищене, а більшість населення переселене до Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Зараз Полянка Горинецька займає терени сіл Дойчбах та Старе Брусно. За три кілометри на захід у селі Старе Брусно існував фільварок, що належав до маєтку Понінських у Горинці. Після війни в ньому організовано Державне господарство рільниче «Полянка», недалеко від фільварку збереглися давній став, капличка, придорожній хрест та залишки водяного млина. З 1998 року у фільварку діє агротуристичне підприємство «Полянка», там можна покататись на конях та переночувати.
Після знищення села Старе Брусно фактично перестала існувати ціла школа каменярства, що розвивалась у селі протягом століть. Останні бруснянські каменярі, що дивом уникнули репресій та переселень — Михайло Любицький та Дмитро Підгорецький, ще кілька років після війни жили та працювали у Полянці Горинецькій. Частково від них перейняли ремесло Адам Бірнбах та Мечислав Заборняк, які ще жили до 1960-х років.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 58 | 8 | 38 | 12 |
| Жінки | 53 | 4 | 32 | 17 |
| Разом | 111 | 12 | 70 | 29 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полянка Горинецька
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- M.P. 1938 nr 277 poz. 653 Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1938 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie rawskim, bóbreckim i dobromilskim w województwie lwowskim(пол.)
- Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1939. — с. 128.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання
- Deutschbach // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 10. (пол.)