Політичний реп

Політичний реп (чи політичний хіп-хоп) — стиль хіп-хоп-музики, де тематика лірики та музики зачіпає політику. Як правило, політичні реп-виконавці мають імідж «борців» за справедливість у країні, що протиставляють себе громадськості.

Реп-музика
Стилістичні походження
Ґанґста-реп, Chopped & screwed, Ґеттотех, Ґолден-ейдж, Гороркор, Маямі-бес, Нердкор, Old school, СНЕП-музика, Тернтейблізм, Urban Pasifika, Абстрактний реп, Альтернативний реп, Грайм, Джаз-реп, Джі-фанк, Дис, Інструментальний реп, Кантрі-реп, кранк, Нео-соул, Нью-джек-свінг, Поп-реп, Реґі, Реггетон, Фрістайл (реп), Гайфі, Хіп-хаус, Хіп-хоп-соул, Християнський реп, Електро-реп, репкор, хардкор-реп
Походження
початок 1970-их, США
Типові інструменти
Популярність Північна Америка, Європа
Регіональні сцени
Іспанія - Італія - Нідерланди - Німеччина - Польща - Росія - США - Україна
Інші теми
Бітбокс - Брейк

Історія

Першими виконавцями політичного хіп-хопу прийнято вважати гурти The Last Poets, The Watts Prophets і виконавця Джила Скотт-Герона.

Політичний хіп-хоп звернений до художників, поетів та музикантів, годує в собі «гостре» ставлення до політики, що бажають щось сказати і повідати людям, в надії змінити сутність цього явища. Політичний реп відносять до соціального хіп-хопу, проте, політичний реп трохи відрізняється від свідомого хіп-хопу, тим, що творчість політичних реп-виконавців може бути і антисоціального характеру.

Першими платівками з записами політичного хіп-хопу стали «The Black Voices: On the Streets in Watts» (1969), «The Last Poets» (1970) і «Small Talk at 125th and Lenox» (1970).

«Чорний» хіп-хоп

Найважливіше місце в історії політичного репу займає, звичайно, негроїдний «Чорний» національний хіп-хоп-рух.

Націоналізм негрів був однією з провідних ідеологій позаду войовничого крила північноамериканського руху за громадянські права в 1970-их і на початку 1980-их.

Це відігравало головну роль у ранньому політичному хіп-хопі і продовжує бути головною силою пожвавлення для багатьох сучасних політичних хіп-хоп-артистів.

Яскраві представники:

Марксистський хіп-хоп

Марксизм довго був головною силою пожвавлення в громадських рухах у всьому світі, в тому числі і в хіп-хопi. Два відомих представника марксистського хіп-хопу — гурти «The Coup» і «Marxman». Обидві групи також включають у свої пісні революційний націоналізм, ірландський республіканізм (Marxman) і «чорний» націоналізм (The Coup).

Анархістський хіп-хоп

Анархізм був головною ідеологією мотивації для популярних рухів в усьому світі більше століття. Популярним він став і в культурі хіп-хопу.

Як марксистський хіп-хоп, комунізм і антиімперіалізм — головні теми анархістської музики хіп-хопу поряд з «Антипарламентаризмом» і сильним акцентом на «соціальну нерівність». Потреба в масовій організації суспільного рівня і опозиції політичної ієрархії, незаконної влади — також загальні теми. На відміну від марксистських дій, які вважалися основними, анархістські артисти взагалі слідували своїм власним ідеалам, тому й є незалежними від інших політичних напрямків хіп-хопу.

Яскраві представники:

  • Emcee Lynx
  • Comrade Malone
  • Direct Raption
  • Anarchist Academy
  • Captain Moonlight
  • Entartete Kunst
  • La Vida Cuesta Libertades (Life Cost Liberty)
  • Moscow Death Brigade
  • Sam Gold
  • X Jeffry Goines X
  • The Chryme Scene
  • xLife in oblivionx
  • Yponoia
  • Куба
  • A Political Scum
  • La Belle Verte
  • Keny Arkana
  • Nuclear Winter
  • Streetcleaners

Політичний реп в пост-радянському просторі

Найрозвиненішим цей вид репу є в Росії, де політична тематика буквально створила середовище репових тусовок. Завдяки цій тематиці стали відомими такі реп-гурти як: Каста та Многоточие, що фактично заклали підвалини репу на теренах колишнього СРСР.

В Україні при складній політичній ситуації цей вид репу фактично «процвітає». Політична тематика як не як є актуальною та цікавою.

Яскраві представники:

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.