Пол Ерліх

Пол Ерліх народився у Філадельфії, Пенсільванія (США). Він отримав ступінь бакалавра з зоології в Пенсільванському університеті в 1953 р. і докторський ступінь в Канзаському університеті в 1957 р., де його керівником був відомий дослідник бджіл Чарлз Міченер. У 1959 році увійшов до викладацького складу Стенфорда, а в 1966 році став професором біології. Крім цього Ерліх є членом Американської асоціація сприяння розвитку науки, Американської академія мистецтв і наук і Національної академії наук США. У 1987 році удостоєний відзнаки Society for Conservation Biology[3]. Підписав «Попередження науковців людству» (1992)[4].

Економіст Джуліан Саймон стверджував, що перенаселення саме по собі не є проблемою, і людство зможе адаптуватися до умов, що змінюються. Саймон вважав, що в довгостроковій перспективі людська креативність буде постійно покращувати рівень життя, і по суті ресурси Землі безмежні («сировина завжди дешевше праці»). Ерліх назвав Саймона лідером економістів «карго-культу часів космічної ери», які вважають, що нові ресурси будуть з'являтися магічним чином, і затвердив свою позицію, що популяційне зростання виснажує запаси їжі, чистої води і мінералів.

Пол Ерліх в 2008 році

Ця суперечка спричинила парі Ерліха з Саймоном в 1980 році. Ерліх стверджував, що протягом десятиліття ціни на обраний ним набір металів збільшаться, але в підсумку програв це парі Саймону, так як завдяки науково-технічному прогресу їм з'явилися альтернативи:

• Штучний корунд майже замінив карбід вольфраму в металообробці;
• Електропроводку стали робити не тільки з відносно дорогої міді, а й з більш дешевого алюмінію, а поява волоконно-оптичного зв'язку зменшило споживання міді в телекомунікаціях;
• Витрати олова на лудіння (наприклад, консервних банок) знизилися завдяки новим лаковим покриттям;
• Попит на нікель і хром знизився через прогрес у технологіях зміцнення матеріалів і появу нових сплавів.

Пізніше економісти показали, що в більшості десятирічних періодів останнього століття Ерліх виграв би це парі[5].