Понорниця

Назва селища походить від слова «Понора», яке має 2 значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; друге — яр.

Перша згадка про Понорницю як поселення відноситься до 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця становиться адміністративним центром Понорницької козацької сотні. Вперше Понорницька сотня згадується в документах 1654 року у складі Ніжинського козацького полку. При адміністративному реформуванні Ніжинського полку у 1663 році Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського козацького полку, в якому й перебувала незмінно до його розформування в 1781 році. Козаки Понорницької сотні неодноразово брали участь у воєнних діях.

Перша земська школа в містечку Понорниця була відкрита в 1864 році і називалася Народне училище, на той час друге в Чернігівській губернії. В 1897 році в містечку було 932 двори і тут мешкало 4 782 особи. Працювали більше 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдво-Богородицька (1789 р.) та кам'яна Михайлівська (1819 р.), які були знищені при комуністичному режимі в першій половині ХХ століття.

Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.

Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. В містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена комуністична влада. В 1923 році був утворений Понорницький район. Перший колгосп в Понорниці організували в 1928 році. Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. В 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища[2].

В роки Другої світової війни 1271 житель селища воював у лавах Червоної, а згодом - Радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 жителів селища Понорниця. В 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини в 1943 році від німців комуністи знову почали відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.

Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 чоловік населення. В 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. В 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради в 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.

В 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована середня школа. Також проведена газифікація Понорниці. В 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, ввійшла до складу Мізинського національного природного парку (МНПП). В 2016 році населення Понорниці становило 2 178 чоловік.

Завдяки децентралізації влади в Україні 22 грудня 2019 року була утворена Понорницька об'єднана територіальна громада (ОТГ), до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 жителів. А внаслідок адміністративної реформи, проведеної в нашій державі, був розформований Коропський район. Таким чином, Понорницька ОТГ увійшла до складу новоутвореного з 1 січня 2021 року укрупненого Новгород-Сіверського району.

Уродженці Понорниці:

• анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології П. А. Загорський (1764—1846),
• український письменник і етнограф Петро Семенович Кузьменко (1831—1874). Закінчив в 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» та ін.), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
• академік Дмитро Наливайко.
• український історик-медієвіст, громадський діяч Дмитро Гордієнко.
• Мануйлович Софія Андріанівна — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.

• 
  ТЦ «Еней»
• 
• 
• 

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 261—266.

• Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ponornica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 781. (пол.)
• Інститут історії України, 17 вересня
• Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
• Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)