Поплавко Віктор Родіонович
Поплавко Віктор[1] Родіонович (1881, Полтава — 20 січня 1938, Комунарка, Московська область, Російська РФСР) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР, член Української Центральної Ради.
| Поплавко Віктор Родіонович | |
|---|---|
| Народження |
1881 Полтава,  Російська імперія |
| Смерть |
20 січня 1938 Комунарка, Ленінський район, Московська область, Російська РФСР,  СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Освіта | Чугуївське військове училище |
| Звання |
 Підполковник |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |
 Орден Святого Георгія |
Життєпис
Служив офіцером у 11-му гренадерському Фанагорійському полку (Москва), у складі якого вирушив на Першу світову війну. У 1915—1917 рр. — офіцер 6-го авіаційного парку. Закінчив Офіцерську автомобільну школу, служив на посаді командира 26-го кулеметно-автомобільного взводу. Автор проекту першого повноприводного панцирника Jeffery-Поплавко російської армії. З 20 грудня 1916 р. — командир бронеавтомобільного дивізіону особливого призначення.
На І Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського генерального військового комітету. З серпня 1917 р. — комісар УГВК при штабі Одеської військової округи. Перебуваючи у комітеті був в опозиції С. Петлюрі до суперечок з яким залучав Л. Корнілова[2]. Член Української Центральної Ради. У січні 1918 р. — військовий консультант української мирної делегації у Брест-Литовському. Мав протистояння з ЦК Румчероду в січні — лютому 1918 року. Навесні 1918 р. — головноуповноважений міністерства продовольчих справ УНР, головний інспектор Державного хлібного бюро. У 1919 р. — представник Директорії на переговорах з Антантою.
Перебував на еміграції. У 1926 р. повернувся до Радянської Росії. Жив у Москві, працював на підприємстві «Сільгосптехніка», заступником керуючого московською конторою «Союзснаблегпром». У 1931 р. проходив у справі Українського Національного Центру.
Повторно заарештований 27 жовтня 1937 р. Звинувачений в участі у контрреволюційній терористичній організації. Розстріляний 20 січня 1938 р.
Реабілітований у грудні 1957 р.
Нагороди
- орден Святого Георгія
Примітки
- Михайло Омелянович-Павленко в спогадах помилково називає його — Поплавко Володимир.
- В. Кедровський 1917 рік (365 ст.); Вінніпег, «Тризуб», 1967, 525 с.
Джерела та література
- Осташко Т. С. Поплавко Віктор Родіонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 421. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- http://lists.memo.ru/index16.htm
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. — Т. 2. — К., 1997. — С. 395—396.
- Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917 — 1920). Київ. — Темпора. 2007. — 541 с.
- Віктор Поплавко в горнилі революції: між своїми і чужими // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. та ін. — Одеса: ТЕС, 2011—586 с.