Потаніна Олександра Вікторівна

Олександра Вікторівна народилася в місті Горбатов, Нижньогородської губернії, 25 січня 1843 року в родині викладача Нижньогородської духовної семінарії священика В. Н. Лаврського. Отримала домашню освіту під керівництвом старших братів, вчилася в школі для дівчаток з духовного стану, багато читала, успішно займалася малюванням.

У 1866 році вступила вихователькою в міське єпархіальне училище. У 1872 році в місті Нікольську (нині Вологодська область), куди приїхала провідати брата Костянтина, який відбував заслання за революційну діяльність, вона познайомилася з його другом, теж засланцем, Григорієм Миколайовичем Потаніним і 11 (23) січня 1874 року Олександра Вікторівна та Григорій Миколайович одружилися[2] і незабаром переїхали в Санкт-Петербург.

Разом із чоловіком вона брала участь у чотирьох експедиціях в Центральну Азію:

• Північно-західна Монголія (1876–1877 рр. (із Зайсана по долині Чорного Іртиша), 1879—1880 рр.);
• Північний Китай, Східний Тибет і Центральна Монголія (1884–1886 рр. (дослідження Тибетського нагір'я, перехід через пустелю Гобі), 1892—1893 рр.).

Під час останньої експедиції Потаніна тяжко захворіла і 19 вересня (1 жовтня) 1893 року померла поблизу міста Чжо-хуа по дорозі в Шанхай. Через чотири дні вона була похована на Успенському кладовищі міста Кяхти (Бурятія). В лютому 1956 року на могилі мандрівниці був встановлений пам'ятник.

Своїми роботами про природу, життя та побут народів Центральної Азії, замальовками досліджуваних місць Потаніна зробила цінний внесок у географічну науку. Вона стала однією з перших жінок, прийнятих у члени Російського географічного товариства: обрано членом-співробітником 8 березня 1887 року за пропозицією В. В. Мушкетова. До цього, першими в члени-співробітниці РГТ з жінок, були прийняті О. А. Федченко і А. Я. Єфименко (20 травня 1877 року)[3].

У 1887 році за свою наукову працю «Буряти» Олександра Вікторівна була удостоєна Великої золотої медалі Російського географічного товариства. В горах Монгольського Алтаю є льодовик «Александрін», названий на честь знаменитої мандрівниці.

• Буряти. Труд, дод. до Всесвітньої ілюстрації, 1891, кн. 4-6.
• Із спостережень над життям бурят Верхньоудинського округу. Сибірський збірник, дод. до Східного огляду, 1890, вип. 1.
• Молочне господарство у бурят Верхньоудинського округу. Вісті Сх.-Сибірського відділу Російського Географічного товариства, т XXI, № 2.
• З мандрів по Урянхайскій землі. Сибірський збірник, 1981, вип. II, стор 12
• Монголія і монголи. Читальня народної школи, 1891, листопад.
• Зустріч з двома монгольськими ванами. Російське багатство, 1891, № 1.
• Серед широнголів, Російські відомості 1888, № 140 та 145.
• Релігійний танець в монастирі Кадигава. Сибір 1985, № 29.
• Гумбум, монастир зонкавистів. Східний огляд, 1886, № 27 і 28.
• Утай. Східний огляд, 1884, № 45, 46 і 47
• Театральні вистави та релігійні свята в Китаї. Літературний збірник, вид. газети "Східний огляд, під редакцією Н. М. Ядринцева, СПб, 1885.
• Про китайську жінку. Російське багатство, 1887, № 7.
• Тисяча сто верст на ношах. «Східне огляд», 1893, № 24.
• Дорджі, бурятський хлопчик. Дитячий збірник, вид. В. Лесевича, СПб, 1892.
• Китайське звірятко. Джерело, 1889, № 12.
• Ахмет. Літературний збірник «Перший крок», Казань, 1876.
• Тибет. З подорожей по Східному сибіру, Монголії, Тибету і Китаю, М:1895, стор 125—252.

• В. и Е. Зарины. Путешествия А. В. Потаниной. — Государственное издательство географической литературы, 1950. — 100 с. — 50 000 экз.
• Голубев Е. Свою судьбу связавшая с Сибирью // «Байкал». — № 4 (июль-август). — 1993. — С. 127—134