Поташня (Бершадський район)

Пота́шня — село в Україні, у Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області.

село Поташня
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада Бершадська міська громада
Код КАТОТТГ UA05040010190041851
Облікова картка Поташня 
Основні дані
Засноване 1704
Колишня назва Антонівка
Населення 1510
Площа 23,248 км²
Густота населення 64,95 осіб/км²
Поштовий індекс 24461
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°18′47″ пн. ш. 29°36′44″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 227 м
Місцева влада
Адреса ради 24461, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Поташня, вул. Головна, 54
Карта
Поташня
Поташня
Мапа

 Поташня у Вікісховищі

Історія

Археологічні знахідки дозволяють стверджувати, що в цих краях існувало поселення трипільської культури.

Як свідчать писемні джерела, Поташня виникла у першій половині XVIII ст., після1704 р.

Поташня майже з усіх боків оточена лісами. Частина лісів, що були устянськими володіннями, перейшла у володіння графа Мушинського, який там побудував поташний завод, який почав роботу біля 1710, і 4 хатинки для робітників. Як робітників, використовував людей з інших своїх володінь. Із цих вихідців серед лісу утворилася слобода, яка спочатку називалась Антонівкою по імені сотника Антона. Багато хто отримав прізвища від тих місць з яких вийшов. Наприклад, вихідці з Яланця отримали прізвище Яланецькі. Після смерті сотника біля 1718 слободу стали називати Поташною. Вона була приписною до Малої Киріївки.

Після смерті графа Мушинського біля 1746 року власником села став його син, який біля 1756 року передав слободу в довічне користування генералу Сіраковському. Близько 1766 року прибуває на постійне проживання в Поташню із Варшави генеральша Сіраковська, теща Побідзінського. Вона одразу ж приступила до будівництва маєтку. На околиці слободи виріс двоповерховий цегляний палац з двома флігелями, досить вибагливої, як на той час, архітектури.

Посилення польського гноблення на Правобережжі викликало протест народних мас — селяни громили й спалювали поміщицькі маєтки, вбивали поміщиків. У Поташні було вчинено напад на генеральшу Сіраковську — її задушила прислуга за жорстоке ставлення.

Слобода Поташня знову переходить у володіння сина графа Мушинського і починає швидко розростатись.

Задля поширення релігійності серед майстрових людей, Мушинський близько 1773 р. виклопотав дозвіл в греко-католицького єпископа Льва Шептицького на будівництво церкви. І в 1776 р. поташани вже побудували маленьку дерев'яну уніатську церкву. Вона майже згоріла у 1821, проіснувала до 1840.

У 1793 слобода перейшла від Польщі до Росії.

Біля 1805 стала з слободки селом.

Завод проіснував до 1810.

Цегляна церква Св. Великомученика Димитрія будувалась з 1822 до 1839 року, на 1866 існувала.

На 1866 село в Ольгопольському повіті.

1868 року власником стає австрійський граф Шембек.

Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 75 осіб[1]. У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї[2].

Пам'ятки

Поблизу села знаходиться урочище «Устянська Дача», ботанічний заказник загальнодержавного значення.

Примітки
  1. Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
  2. Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.

Джерела

Література
  • Пота́шня // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.166

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.