Устянська Дача

Урочище Устя́нська Да́ча — урочище, ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області, на схід від міста Бершадь, неподалік від села Устя (звідси й назва), поблизу с. Поташня.

Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Устянська Дача»
Категорія МСОП — IV (Заказник)
Бруслина карликова
Бруслина карликова
48°19′00″ пн. ш. 29°38′03″ сх. д.
Розташування:  Україна
Вінницька область,
Бершадський район,
між м. Бершадь і с. Устя, поблизу с. Поташня
Найближче місто: Бершадь
Площа: 173 га
Заснований: 1982 р.
Керівна
організація:		 Бершадський лісгосп
Країна  Україна

Місцезнаходження

Площа 173 га. Створений у 1982 р. на землях Поташнянської сільської ради. Перебуває у віданні Бершадського державного лісгоспу, квартал 54-55.

Стисла характеристика

Охороняється ділянка дубово-ясеневого лісу природного походження з деревами віком понад 80 років. У домішці — явір, черешня, граб, липа, клен, реліктова берізка, липа серцелиста, а також реліктовий вид — берека. Ліси такого типу з наявним флористичним ядром середземноморських, балканських та середньоєвропейських видів рослин відсутні в інших регіонах України.
У підліску зростає бруслина карликова, занесена до Червоної книги України, низка лікарських рослин. В умовах підвищеного рівнинного рельєфу в трав'яному покриві панує осока парвська — теплолюбний реліктовий вид, що має лікувальні властивості.[1]

Детальний опис

Територія заказника займає слабохвилястий плакор з переважанням височин 5-8 м. темно-сірими лісовими ґрунтами і опідзоленими чорноземами. В даних ґрунтово-орографічних умовах домінуює асоціація дубовових лісів парвськоосокових, внесена в Зелену книгу України. Заказник розташований в центрі ареалу цієї асоціації. В склад деревостанів входять: субсередземноморський вид - берека, також середньоєвропейські види: явір, черешня пташина і дуб скельний. В підліску також є середньоєвропейські види: свидина криваво-червона (що не утворює зімкнутого ярусу) і субсередземноморські - кизил і калина гордовина. Травостій даних угруповань відрізняєтться значним флористичним багатством. Флористичне ядро утворюютть субсередземноморські неморальні види: осока парвська, осока Мікелі, купина лікарська і широколиста, медунка м'яка, перлівка ряба.

Особливу цінність в заказнику мають ділянки ясенево-дубово-грабовпх лісів з домінуванням і нижніх ярусах реліктового, унікального для України виду - бересклету карликового, внесеного до Червоної книги України. Популяція виду в заказнику порівняно невелика, вид квітує, проте не плодоносить і розмножується тільки вегетативно (розростанням кореневищ).

Інші лісові угруповання займають в заказнику значно менші площі. З них відзначаються грабово-дубові ліси волосистоосокові, зірочникові і я лицеві, які утворюють на схилах плакорів характерний для півдня Поділля еколого-ценотичний ряд. В даних угрупували добре виражена синузія ранньовесняних ефемероїдів: підсніжник білосніжний, проліска дволиста, зірочки жовті, маленьькі й Пачоського, ряст порожнистий, Галера і Маршала, зуб'янка залозиста і цибулева.

В заказнику охороняється також ряд видів, внесених до "Червоної книги України" підсніжник білосніжний, лілія лісова, любка дволиста, коручка чемерникоподібна і фіолетова, гніздівка звичайна. Особливу увагу в заказник слід приділити веденню созологічного паспорта та спостереженняменням за популяцією бересклету карликового.

«Перлина Вінниччини»

У 2007 р. за підсумками обласного конкурсу «Сім чудес Вінниччини», рішенням 14 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. урочище «Устянська Дача», ботанічний заказник загальнодержавного значення (с. Поташня, Бершадський район) визнано одним з 21 переможців у номінації «Перлини Вінниччини».[2]

Примітки
  1. Урочище «Устянська Дача» (Бершадський район) // Сайт «[[Вінницька область|Вінниччина]] туристична». Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2015.
  2. [[Сім чудес Вінниччини]]: Альбом / [[Вінницький обласний краєзнавчий музей]]; відп. за випуск [[Висоцька Катерина Іванівна|К. Висоцька]]. — 2-ге вид. — [[Вінниця]], 2011. — С. 3, 48-49. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2015.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.