Право громадян зберігати і носити зброю

Збройне законодавство Гватемали змінювалося із плином часу. У нинішній конституції, громадяни мають право володіти і використовувати вогнепальну зброю в своїх будинках, які можуть бути конфісковані тільки в судовому порядку.[11]

10 стаття Конституції Мексики 1917 року заявляє наступне:

У мешканців Сполучених Штатів Мексики є правоволодіти зброєю в межах їх місця проживання, для їх безпеки і законного захисту, за винятком тієї, яка заборонена Федеральним законом, і тієї, яка зарезервована для виняткового використання армії, ополчення, повітряних сил і національної гвардії. Федеральний закон передбачає в яких випадках, за яких умов, за якими вимогами і в яких місцях жителі матимуть право носити зброю.[12]

У США, що мають Англійську загальну правову традицію, давнє право на зберігання і носіння зброї було визнано до створення письмового національної конституції.[13] На сьогоднішній день це право окремо охороняється конституцією США та багатьма конституціями штатів,[14] які надають право на володіння зброєю для індивідуального використання і носити ту ж зброю, як для особистого захисту, так і для використання в ополченні.[15] У Другій поправці до Конституції США записано:

Добре організоване ополчення необхідне для безпеки вільної держави, права народу зберігати і носити зброю, не повинні бути порушені.[16]

Судимим злочинцям, особам визнаним психічно хворими, та деяким іншим групам людей заборонено володіти вогнепальною зброєю та боєприпасами в США. У більшості штатів, жителі можуть носити пістолет або іншу зброю в громадських місцях у прихованій або відкритій формі на свою людину, або в безпосередній близькості, але це обмежено деякими штатами і багатьма містами. У деяких юрисдикціях вимагається дозвіл на приховане носіння, але більшість юрисдикцій не вимагають дозволу на відкрите носіння, якщо воно дозволене. У деяких штатах і населених пунктах вимагають ліцензії на володіння або придбання зброї і боєприпасів, як детально описано в підсумку збройному законодавстві Сполучених Штатів. Інші штати не вимагають таких формальностей або навіть дозволити володіння і використання зброї, яка оподатковується за Національним актом про вогнепальну зброю.

Рання юридичне формулювання може бути знайдене у Конституції Пенсильванії 1776 року. Після Американської революції одним з перших законодавчих актів, прийнятим кожним з нових незалежних штатів було прийняття прийомний статут що дало юридичну силу існуючого порядку англійського загального права в тій мірі, що американське законодавство або Конституція явно не відкидали його.[17] Багато традицій англійського загального права, такі як право зберігати і носити зброю, habeas corpus, суд присяжних та інші різні громадянські свободи були перераховані в Конституції США. Істотні принципи англійського загального права до початку 1776 залишаються в силі в багатьох юрисдикціях у Сполучених Штатах. Загальне право Англії як і раніше є правилом рішення, за винятком випадків, якщо це суперечить Конституції США, конституціям штатів, або актам Конгресу або законодавчим органам штатів, в кожному штаті, крім Луїзіани.[18]

В Україні використовувати вогнепальну зброю (включно з автоматичною) мають право лише співробітники Поліції охорони, що раніше мала назву Державна служба охорони. Працівники приватних охоронних компаній не мають права на використання зброї й можуть використовувати лише спецзасоби (гумові палиці, газові балончики, газові пістолети, травматичні пістолети. Окремо потрібно отримувати дозвіл на травматичну зброю (до яких входить пістолет з гумовими кулями), таке право надається співробітникам компаній, що охороняють державні установи[19].

Право на зберігання і носіння зброї більше не є юридично і конституційно захищеним у Сполученому Королівстві.[20] Право зберігати і носити зброю для самозахисту було включене в англійське загальне право, але сьогодні більшість пістолетів, автоматичної та самозарядної зброї є незаконними для володіння без особливого положення.[20][21]

Право на носіння зброї не було особливо захищеним у Сполученому Королівстві до Білля про права 1689 року, і потім це діяло лише для протестантів. Після цього не було ніякого серйозного контролю щодо вогнепальної зброї до прийняття Акту про вогнепальну зброю 1920 року, що відбулося більш ніж на 200 років пізніше.[22]

Якщо нести ніж або будь-яку інше зброю в громадському місці без дозволу компетентних органів або законних підстав, це стало кримінальним злочином в Сполученому Королівстві від 1953 року.[23]

Швейцарці мають законне право на носіння зброї відповідно до статті 3 Закону про зброю 1997 року.[24][25][26] Швейцарія практикує загальний призов, який вимагає, щоб всі працездатні громадяни чоловічої статі тримали повністю автоматичну вогнепальну зброю в домашніх умовах на випадок призову. Кожен чоловік у віці від 20 до 34 років вважається кандидатом на призов на військову службу, і після короткого періоду активної служби зазвичай буде реєструватися в ополченні до звільнення за віком або нездатності служити, через яке він закінчує своє зобов'язання.[27] До грудня 2009 року ці люди не були зобов'язані тримати їхню видану державним органом бойові гвинтівки селективного вогню та напівавтоматичні пістолети в своїх будинках до тих пір, поки вони не будуть зараховані в збройні сили.[28] З січня 2010 року вони мали можливість здачі на зберігання їх особистої вогнепальної зброї в урядові арсенали.[29] До вересня 2007 солдати отримували 50 набоїв випущених урядом боєприпасів в опломбованому ящику для зберігання в домашніх умовах.[30]

Швейцарія, за оцінками, має один з найвищих рівнів володіння особистою зброєю у світі.[31] У той час як вона має низький загальний рівень злочинності за європейськими стандартами, вона має один з найвищих показників вогнепальних вбивств і найвищий рівень вогнепальних самогубств в Європі.[32][33] Тим не менш, вона також має один з найнижчих в світі в цілому рівень вбивств, значно нижчий, ніж в середньому по Європі.[34]

Швейцарські закони про носіння зброї вважаються обмежувальними.[35] Власники несуть юридичну відповідальність за доступ третіх сторін до використання їх зброї. Процедури отримання дозволів аналогічні тим, які є в інших німецькомовних країнах.[36] На референдумі у лютому 2011 року, виборці відхилили ініціативи громадян, які б зобов'язали членів збройних сил зберігати свої рушниці і пістолети на військових об'єктах і вимагали, щоб вогнепальна зброя в приватному володінні реєструвалася.[33]