Цивільна оборона

Цивільна оборона — система заходів щодо захисту людей і матеріальних цінностей у разі військових дій, стихійних лих або техногенних катастроф, а також підготовка таких заходів. Одночасно під цивільною обороною розглядають галузь науки, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об'єктів на ній (об'єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, небезпечного випадку, проживання зазначеній території або об'єкті,загибелі людей або до значних матеріальних збитків.

Міжнародний символ цивільної оборони

Цивільна оборона включає три основні стадії:

  • підготовка — створення сховищ і резервів, навчання фахівців і пересічних громадян, створення систем попередження і зв'язку;
  • реагування — дії в разі загрози: екстрене оповіщення, евакуація, знезараження, медична допомога;
  • відновлення території після катастрофи.

Історія

Перші плани цивільної оборони стали обговорюватися в 1920-х і були розроблені в окремих країнах в 1930-х, як відповідь на зростаючу небезпеку війни і бомбардувань, а після появи зброї масового ураження поширилися повсюдно. Після завершення Холодної війни акцент в цивільну оборону змістився з захисту від військових дій на захист від катастроф.

Напрямки досліджень цивільної оборони

Напрямок наукових досліджень:

  • Створення й розвиток теоретичних, експериментальних, методологічних, технічних, технологічних основ цивільної оборони. Обґрунтування основ оцінок ризику в повсякденній діяльності людей на окремому об'єкті або регіоні з метою мінімальної можливості виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф та інших небезпечних явищ.
  • Розробка та створення систем державного та регіонального моніторингу надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру.
  • Удосконалення існуючих та створення нових методів прогнозів і попередження надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру, небезпечних природних явищ, в тому числі епідемій, епізоотій, епіфітотій.
  • Розробка математичних моделей надзвичайних ситуацій, створення оптимальних алгоритмів ліквідації наслідків аварій та катастроф, в тому числі пошук і рятування людей на воді.
  • Оптимізація існуючих та розробка нових методів прогнозів і оцінка збитків, в тому числі матеріального внаслідок аварій, катастроф і надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.
  • Розробка та створення біотехнічних систем, запобігання й ліквідація наслідків аварійних і надзвичайних ситуацій на транспортних засобах та об'єктах підвищеної небезпеки.

Служби цивільної оборони

До служб цивільної оборони відносяться:

 — служба зв'язку і оповіщення — для сповіщення населення про загрозу стихійного лиха, аварій, катастроф і інших надзвичайних ситуацій, а також для підтримання зв'язку з керівництвом і формуваннями цивільної оборони;
 — служба охорони громадського порядку (ОГП) для підтримання порядку, охорони громадської власності і особистого майна громадян в мирний і воєнний час;
 — протипожежна служба — для профілактики, локалізування і гасіння пожеж;
 — медична служба — для надання медичної допомоги ураженим і проведення санітарно-гігієнічних, профілактичних заходів;
 — інженерна служба — для забезпечення побудови захисних споруд;
 — комунально-технічна служба — для ліквідації аварій на спорудах комунального господарства;
 — технічна служба — для організації і здійснення технічно правильного обслуговування, експлуатації і ремонту техніки і приладів;
 — транспортна служба — для забезпечення всіх видів перевезень в інтересах цивільної оборони;
 — служба енергопостачання і світломаскування — для забезпечення постачання електроенергією об'єктів і транспорту, ліквідації аварій на електромагістралях, забезпечення режимів затемнення;
 — служба санітарної обробки — для проведення санітарної обробки населення, знезаражування територій, споруд, техніки, транспорту;
 — служба продовольчого постачання — для забезпечення населення продуктами харчування, предметами першої необхідності і захисту запасів продовольства, харчової сировини і промислових товарів;
 — служба матеріально-технічного постачання — для забезпечення об'єктів народного господарства і невоєнізованих формувань всіма видами матеріальних засобів;
 — служба сховищ та укриттів для забезпечення сховищ і підтримання їх в постійній готовності

Цивільна оборона в Україні

Циві́льна оборо́на Украї́ни — державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Станом на 01.07.2013 — недійсно, набув чинності кодекс цивільного захисту України.[1]

Кодексом цивільного захисту України головним аварійно-рятувальним підрозділом держави визначено Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту України Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Див. також

Примітки
  1. Кодекс України «Кодекс цивільного захисту України» від 02.10.2012 № 5403-VI

Джерела

Література
  • Цивільна оборона: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. П. Депутат, І. В. Коваленко, І. С. Мужик; ред.: В. С. Франчук; Курси цив. оборони Львів. обл. держадмін. — Л. : Афіша, 2000. — 334 c. — Бібліогр.: 24 назв.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.