Президент Словаччини

Уперше ця посада з'явилася в Першій Словацькій республіці (1939-1945). По завершенні Другої Світової війни Словацькі землі повернулися до складу Чехословаччини й посаду було скасовано. Лише після повторного проголошення незалежності 1993 року посаду знову було відновлено. За законодавством, вибори першого президента 1993 року вибиралися парламентом на 5 років, але оскільки на наступних виборах 1998 року парламент не зміг дійти згоди, було вирішено змінити законодавство, і усі наступні вибори 1999, 2004 та 2009 року відбувалися прямим загальнодержавним голосуванням у двох турах, де для перемоги кандидату необхідно було набрати понад 50 % голосів виборців.

Офіційним державним символом президента Словаччини є Штандарт. Його теперішній зовнішній вигляд було затверджено 1993 року[5]: квадрат червоного кольору, в нижній частині котрого височать три сині пагорби з білим подвійним хрестом, у пропорціях національного герба Словаччини. Обрамлення біло-синьо-червоною рамкою, що починається з білого кольору, від верхнього кута біля щогли. Зображення виконане срібним кольором, срібна лінія оточує червоний квадрат і весь штандарт[6].

Свій Штандарт також мав президент Першої словацької республіки (1939—1945).

З 1996 року офіційною церемоніальною резиденцією президентів Словаччини є Палац Грассалковичів у Братиславі[7]. Президент у ньому не мешкає, тут лише проводяться офіційні державні заходи та прийоми зарубіжних делегацій[8].

Щороку, 14 червня, у президентському палаці проводиться День відкритих дверей — усі охочі можуть відвідати основні зали будівлі, каплицю Святої Барбари, а також зустрітися з президентом[9].

Охорону палацу здійснює почесна варта президента Словацької Республіки, котра є підрозділом Збройних сил Словаччини. До її складу входять і чоловіки, і жінки. У разі виникнення надзвичайних ситуацій та під час війни почесна варта забезпечує захист президента та гостей резиденції[10].

Палац у стилі рококо, як літня резиденція, був збудований 1760 року, для угорського графа та політика Антона Грассалковича, за проєктом архітектора Андрея Маєргофера (словац. Andrej Mayerhofer)[11]. 1775 палац з візитом відвідала імператриця Марія-Терезія. Частим гостем резиденції був відомий австрійський композитор Йозеф Гайдн, тут відбувалися прем'єри окремих його творів[7].

Парк, розташований поблизу палацу, виконаний у стилі бароко, зараз є громадським парком міста, відкритим для загального відвідування.

Другою державною резиденцією президента Словаччини є мисливська садиба Гогенлое в Татранській Яворині, на території Татранського національного парку[12]. Дерев'яний замок збудовано в 1883—1885 роках пруським князем Кристіаном Гогенлое[13], за проєктом словацького архітектора Гедеона Маюнке. 1935 року спадкоємцями князя садибу було передано державі. Після Другої світової війни замок використовувався для потреб вищого партійного керівництва країни[13].

З 2004 року садиба Гогенлое виконує представницькі функції і використовується для проведення офіційних заходів Канцелярією президента Словаччини. 2009 року їй було надано статус національної пам'ятки культури[13]. У грудні 2015 рішенням президента Андрея Кіски садибу відкрито для загального відвідування[14]. Вхід до замку безкоштовний[13].

• 
  -
  Йозеф Тисо
  26 жовтня 1939–
  8 травня 1945
• 
  1.
  Міхал Ковач
  2 березня 1993–
  2 березня 1998
• 
  2.
  Рудольф Шустер
  15 червня 1999—
  15 червня 2004
• 
  3.
  Іван Гашпарович
  15 червня 2004—
  15 червня 2014
• 
  4.
  Андрей Кіска
  15 червня 2014—
  15 червня 2019
• 
  5.
  Зузана Чапутова
  з 15 червня 2019

• Дахно І. І. Словаччина // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.

• Офіційний сайт президента Словацької Республіки (англ.)(словац.)
• Офіційний сайт почесної варти президента Словацької Республіки (словац.)