Премія Лейбніца

Премія Ґотфріда Вільгельма Лейбніца (нім. Förderpreis für deutsche Wissenschaftler im Gottfried Wilhelm Leibniz-Programm der Deutschen Forschungsgemeinschaft) — присуджується Німецьким науково-дослідним співтовариством (DFG - Deutsche Forschungsgemeinschaft)[1] за видатні наукові досягнення вченим, що працюють у Німеччині.

Премія Лейбніца
Країна  Німеччина
Тип наукова нагородаd
Вручає: Німецьким науково-дослідним співтовариством
На честь: Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
Нагородження
Засновано: 1985
Нагороджені:
Категорія:Лауреати Премії Лейбніца (23)
Черговість

 Премія Лейбніца у Вікісховищі

Премія була заснована у 1986 році та названа ім'ям вченого Ґотфріда Вільгельма Лейбніца(1646-1716). Кожен лауреат отримує до 2,5 млн. євро[2]. Це найбільша премія в світі за наукові досягнення. Лауреати премії Лейбніца не вправі витрачати ці гроші на особисті потреби: вони зобов'язані протягом семи років витратити їх на фінансування науково-дослідних проектів. У виборі цих проектів їм надається повна свобода.

Шість лауреатів премії Лейбніца стали і нобелівськими лауреатами: Гартмут Міхель (хімія 1988), Ервін Неєр та Берт Закман (медицина 1991), Крістіана Нюсляйн-Фольгард (медицина 1995), Теодор Генш (фізика 2005) та Ґергард Ертль (хімія 2007).

Лауреати

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц. Портрет Крістофа Бернарда Франке. Герцога Антона Ульріха-музей. Брауншвейг

2014

2016

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.