Проблема когось іншого

Проблема когось іншого (англ. somebody else's problem чи англ. someone else's problem чи англ. SEP) — це психологічний ефект, коли людина дистанціює себе від проблеми, існування якої може були критично необхідно визнати. Такими проблемами можуть бути як питання, які стосуються людства в цілому, так і загрози щодо конкретної людини, які вона ігнорує. Письменник Дуглас Адамс у «Путівнику Галактикою» навів комедійний опис цього ефекту, який він приписав фізичному «SEP-полю», що збільшило кількість свідомих цього феномену. Поняття «проблема когось іншого» використовувалось для привернення уваги громадськості до проблем, на які інакше могли б не звернути уваги. У розмовній мові «проблема когось іншого» також використовується для факторів, які не стосуються поточного контексту.[1]

Психологія

Різні напрямки психології та філософії сприйняття вивчають причини, чому люди часто ігнорують відносно чи критично важливі проблеми. Упередження оптимізму має властивість зменшувати проблеми суб'єктивності через тенденцію такої людини мати розумові процеси, які є надмірно позитивними: «Надмірно позитивні припущення можуть мати наслідком критичні прорахунки — вони змушують нас рідше проходити медичні огляди, рідше користуватися кремом від засмаги чи відкривати депозит, та збільшують ймовірність закласти ферму під погану інвестицію.»[2]

Коли різні люди одночасно стикаються з одним стимулом, такі ефекти як «розпорошення відповідальності» та/або «ефект свідка» можуть звільнити людину від необхідності діяти, а якщо не видно, щоб хтось з групи діяв, кожна людина може бути додатково пригнічена конформізмом. Класичним прикладом у психології вважається вбивство Кітті Дженовезе 13 березня 1964 року перед її багатоквартирним будинком: «Більшість доказів свідчить, що не менше 6 з понад 30 її сусідів (а може й набагато більше) чули подію, але не прийшли їй на допомогу. Більшість навіть не зателефонували до поліції.»[3] Подальше дослідження піддало сумніву повідомлення у ЗМІ про вбивство та характеризувало їх як «постійно неправильне представлення.»[4]

Коли людина отримує велику кількість повідомлень про термінові важливі проблеми, може виникнути інформаційне перевантаження (також відоме як «синдром інформаційної втоми»)[5]. У своїй статті «Information Overload: Causes, Symptoms and Solutions» Джозеф Рафф зазначає, що коли наші здатності до утримання інформації перевищені, додаткова інформація сприймається як білий шум та веде лише до зниження здатності до обробки інформації та якості рішень, які приймаються.[6] Наприклад, студент, який весь семестр мало вчився і багато гуляв, перед іспитом відчуватиме інформаційне перевантаження, намагаючись все терміново вивчити.

Також можливо вплив має «омана ідеального рішення» — тенденція відкидати часткове рішення проблеми, оскільки воно не охоплює всю проблему. Ті, хто вважає, що діяти в певній ситуації не слід, часто використовують цю оману для аргументації проти будь-якої запропонованої дії.[7]

На противагу, прийняття на себе відповідальності за негативні події, які насправді є за межами контролю людини, пов'язане з депресією та синдромом навченої безпорадності, особливо у підлітків.[8] Частковим рішенням є допомогти людині реалістично розподіляти частини відповідальності на себе та оточення і обставини.[8][9][10]

Політика і економіка

Президент Франції Ніколя Саркозі попереджав Конгрес США, що «[падіння] долара не може лишатись проблемою когось іншого. Якщо ми не будемо обережні, монетарний безлад може перетворитись в економічну війну. І ми всі будемо жертвами.»[11]

«Нью-Йорк Таймс» стверджувала, що коли шах Ірану був вигнаний з Ірану 1979 року, він став «проблемою когось іншого» з точки зору адміністрації президента США Джиммі Картера.[12]

На виборах 2006 року Партія центру (Швеція) використовувала слово «nånannanism» («чийсь-іншизм») як слоган своєї виборчої кампанії.

В інтерв'ю Bloomberg News у грудні 2014 щодо внутрішньої політики угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан зазначив: «угорці вітали не-ліберальну демократію; те, що англійською називається „щось інше — не моя проблема“».[13]

Захист навколишнього середовища та охорона життєдіяльності

Британський політик Пітер Айнсворт зазначав, що «проблема зміни клімату може здаватись величезною, складною, віддаленою та проблемою когось іншого»[14]. Наприклад, місцеві промисловці продовжують неконтрольовано забруднювати ґрунт, воду, повітря, а інтенсивне використання дерева для опалення знизує ліси[15], а люди можуть бути несвідомі, що такі дії є неконтрольованими. Коли вони про них дізнаються, вони можуть вирішити, що нічого не можуть зробити для припинення такого забруднення, зменшивши свою відповідальність віднесенням питання на проблему когось іншого.

Дуглас Адамс був стурбований такими провалами у визнання потреби в дії, та разом з Марком Кавардіном надрукував книгу «Last Chance to See» («Останній шанс побачити») про види тварин, які перебувають на грані вимирання. Так само сучасний вираз «природа — це воно, а не ти» віддзеркалює думку багатьох людей/спільнот про дистанціювання себе від оточуючого середовища, що призводить до жахливих темпів втрати родючого ґрунту та вимирання видів тварин.[16]

Технологія

Підзадачі програмістів, які працюють над одним проектом, можуть відкладатися настільки, що «вони стануть тим, що серед професійних програмістів має назву 'S.E.P.' – проблемою когось іншого».[17] Це може вважатися аспектом соціального лінування (англ. social loafing), коли в окремих випадках командної роботи люди стають менш продуктивними, ніж поодинці, оскільки вони почуваються менш відповідальними за кінцевий продукт.

UNIX став популярним тому, що його розробляли у Bell Labs, де «прибутки були проблемою когось іншого», і не було причин не поділитися кодом з університетами.[18], тобто Bell Labs не мало наміру зробити Unix прибутковою операційною системою, що допомогло прийняти рішення поділитися ним з університетськими лабораторіями.

Література

У романі «Життя, Всесвіт і все інше» з науково-фантастичної серії Дугласа Адамса «Путівник Галактикою», його герой Форд Префект так описує «проблему когось іншого»:

Проблема когось іншого (SEP) - це те, що ми не можемо бачити або не бачимо або наш мозок не дозволяє нам бачити, тому, що ми вважаємо це проблемою когось іншого.... Мозок просто викреслює це, схоже на "сліпу пляму". Якщо Ви прямо на це подивитесь, Ви нічого не побачите, крім випадку, коли Ви вже точно знаєте, що це. Ваша єдина надія - захопити це зненацька краєм ока.

А далі текст пояснює:

Технологія, щоб зробити щось насправді невидимим, настільки божевільно складна, що У 999 999 999 випадках з мільярда простіше просто позбавитися речі та впоратись без неї....... "Поле проблеми когось іншого" набагато простіше, ефективніше та "може працювати понад сто років на звичайній батарейці для ліхтарика."
Це тому, що воно покладається на природну схильність людини не бачити нічого, що вони не хочуть бачити, не очікують чи не можуть пояснити.

У цьому випадку, зореліт Бістромат («маленьке перевернуте італійське бістро» з «напрямними плавниками, ракетними двигунами і аварійними люками») був прихований полем SEP від публіки, яка спостерігала за матчем з крикету на Lord's Cricket Ground. Люди могли його бачити, але не звертали на нього ніякої уваги, оскільки захисний механізм не дозволяв їм бачити його унікальні риси. Книга каже, що поле SEP походить з «бістроматики» та зокрема концепції уявного числа cпід назвою «recipriversexcluson», існування якого можна визначити лише як що «завгодно, крім його самого».

Сучасна наука досить слабко це далі досліджує, хоча професор Джон Веттлауфер з Єльського університету зазначав, що фізикам, які працюють за межами мейнстріму, важливо мати «щирий інтерес у отриманні інформації про проблему когось іншого», однак не багато людей хочуть це робити[19].

Практично той самий мотив був використаний у інших творах, наприклад «фільтр сприйняття» у серіалі «Доктор Хто».

Див. також

Примітки
  1. «INFORMS Miami 2001 Annual Meeting – TB18.2 Minisum Location with Closest Euclidean Distances».
  2. Sharot, Tali (28 травня 2011). The Optimism Bias. Time Health. Процитовано 28 травня 2011.
  3. Lilienfeld (2011). Psychology: From Inquiry to Understanding. Toronto, Ontario: Pearson Canada Inc. с. 564–565.
  4. Manning, R.; Levine, M; Collins, A. (September 2007). The Kitty Genovese murder and the social psychology of helping: The parable of the 38 witnesses. American Psychologist 62 (6): 555–562. PMID 17874896. doi:10.1037/0003-066X.62.6.555.
  5. Goulding, Anne (2001). Information Poverty or Overload?. Journal of Librarianship and Information Science. doi:10.1177/096100060103300301.
  6. Nguyen, Steve. [In Joseph Ruff's article "Information Overload: Causes, Symptoms and Solutions" Ruff states, "Once capacity is surpassed additional information becomes noise and results in a decrease in information processing and decision quality". Information Overload- When Information Becomes Noise]. Workplace Psychology: People at Work. Процитовано 18 травня 2011.
  7. Morley, Stephen. Perfect Solution. Процитовано 1 жовтня 2005.
  8. John F. Curry; Karen C. Wells, David A. Brent, Gregory N. Clarke, Paul Rohde, Anne Marie Albano, Mark A. Reinecke, Nili Benazon, John S. March (15 березня 2000). Treatment for Adolescents with Depression Study (TADS) (PDF). Cognitive Behavior Therapy Manual – Introduction, Rationale, and Adolescent Sessions. Duke University Medical Center (опубліковано 2005). Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 24 березня 2015.
  9. Robin Zagurski; Denise Bulling, Robin Chang (2005). Nebraska Psychological First Aid Training Program (pdf). University of Nebraska Public Policy Center. Архів оригіналу за 26 жовтня 2007. Процитовано 18 червня 2008.
  10. Rohde P, Feeny NC, Robins M (2005). Characteristics and Components of the TADS CBT Approach. Cogn Behav Pract 12 (2): 186–97. PMC 1894655. PMID 17581639. doi:10.1016/S1077-7229(05)80024-0.
  11. Krishna Guha (9 листопада 2007). The world's currency could become a US problem. Financial Times. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 7 червня 2008.
  12. Marvin Zonis (6 листопада 1988). Someone Else's Problem. The New York Times. Процитовано 7 червня 2008.
  13. Hungary on Path to Shed Junk Grade and Shield Forint. Bloomberg News. 15 грудня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.
  14. Lois Rogers (23 квітня 2007). Climate change: Why we don't believe it. New Statesman. Процитовано 6 червня 2008.
  15. Penna, N. Anthony (2010). The Human Footprint: A Global Environmental History. West Sussex, United Kingdom: Wiley-Blackwell. с. 107.
  16. Townsend, K. Patricia (2009). Environmental Anthropology: From Pigs to Policies Second Edition. Long Grove, Illinois: Waveland Press, Inc. с. 98.
  17. Blackwell, Alan F.; Arnold, H.L. (January 1997). Simulating a Software Project: The PoP Guns go to War. Proceedings of the 9th Annual Meeting of the Psychology of Programming Interest Group: 53–60. Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 24 березня 2015.
  18. Negus, Christopher (10 травня 2006). Linux's roots in Unix (part 1, chapter 1, section 3). Fedora 5 and Red Hat Enterprise Linux 4 Bible. Bible (Book 327). New York: Wiley. с. 6. ISBN 978-0-4717-5491-6. OCLC 69746564. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 25 березня 2015 — через TechTarget.
  19. Johnston, Hamish (11 березня 2008). Physicists and climate change. Physics World. American Physical Society Category Archives: APS March Meeting 2008. Bristol BS1 6HG, UK: IOP Publishing Limited, Institute of Physics. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 24 березня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.