Провулок Кравцова (Харків)

Провулок Кравцова — провулок у Шевченківському районі Харкова. Довжина 280 метрів. Починається від вулиці Римарської, іде на захід, спускаючись похилим рельєфом до вулиці Клочківської. Від провулку Кравцова відгалужується провулок Людмили Гурченко.

Провулок Кравцова
Харків
Початок провулку Кравцова
Початок провулку Кравцова
Місцевість Центр
Район Шевченківський район
Назва на честь П. І. Кравцова
Колишні назви
Мордвинівський провулок
Загальні відомості
Протяжність 280 м
Координати початку 49°59′45″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д.
Координати кінця 49°59′45″ пн. ш. 36°13′38″ сх. д.
Поштові індекси 61057
Транспорт
Найближчі станції метро Історичний музей, 300 м
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 2 до № 19
Архітектурні пам'ятки № 2, 13
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Провулок Кравцова у Вікісховищі

Історія

2 червня 1709 року московський цар Петро І, проїжджаючи з Азова до Полтави, відвідав Харків. Він наказав розширити Харківську фортецю на північ, а також спорудити додаткові укріплення з північної сторони від фортеці[1]. Дерев'яно-земляні вали пролягли практично між річками Харків і Лопань. Імовірно, вони проходили в районі сучасного Театрального майдану й провулку Кравцова. Після перемоги царя Петра в Полтавській битві Харків утратив оборонне значення, тому укріплення поступово занепадали й руйнувалися. Остаточно вони були зруйновані на початку XIX сторіччя.

Виникнення й розвиток провулку Кравцова пов'язані з історією вулиці Римарської. Провулок виник, вірогідно, в середині ХVIII століття й спочатку звався Мордвинівським, по прізвищу купця Мордвинова, чий будинок стояв на розі провулка й вулиці Римарської. У 1928 році провулок був перейменований на честь Петра Івановича Кравцова (1856—1928), який жив у цьому провулку. П. І. Кравцов народився в Харкові, закінчив 3-ю харківську гімназію й медичний факультет Харківського университету. Працював на кафедрі внутрішніх хвороб. Безоплатно викладав вокальне мистецтво в недільній школі Алчевської. Був гласним міської думи[2].

Будівлі
Будинок № 2
Будинок № 13
Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагарина
  • Будинок № 2 — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 491. Житловий будинок, сер. XIX століття, архітектор невідомий.
  • Будинок № 7 — На четвертому поверсі цього будинку в роки німецької окупації Харкова жила радянська акторка та співачка українського походження Людмила Гурченко[3].
  • Будинок № 8 — У новозбудованій частині будинку розміщується готель «Асотел». На фасаді встановлена меморіальна дошка Григорію Поженяну, радянському поету й кіносценаристу, який мешкав у цьому провулку в 1922—1939 роках[4].
  • Будинок № 11 — У цьому будинку в 1870—1880 роках проживав П. М. Горлов, на честь якого назване місто Горлівка на Донбасі. Російський гірничий інженер, у ті роки він був гласним харківської міської думи, брав участь у проєктуванні Харківської біржі й Міського будинку (нині Харківська міська рада).

У 1900—1920 роках тут мешкав Петро Іванович Кравцов — лікар, музикант, гласний міської думи.

  • Будинок № 13 — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 585. Особняк Томицьких, 1913—1915 роки, архітектор С. П. Тимошенко. Будинок розташований у глибині двору.

Після 1905 року за адресою Мордвинівський провулок, 13 деякий час була розташована приватна майстерня авіаконструктора, винахідника, льотчика Степана Гризодубова.

  • Будинок № 15 — В 1910 році дворове місце, на якому нині розташований Планетарій[5], придбало товариство 3-ї Харківської єврейської молельни «Ашкеназім». Основний вкладник харківський купець 1-ї гільдії Бейнус Фішелевич Бассин замовив проєкт синагоги і житлового будинку архітектору Ю. С. Цауне. В 1915 році будівництво було завершене. З Мордвинівської синагоги здійснювалося управління єврейською громадою Харкова. В 1936 році синагогу закрили і розмістили в ній клуб. Будівля сильно постраждала під час Другої світової війни. В 1957 році вона була перебудована під планетарій, який працює й досі[6].
  • Будинок № 19 — Будівля концерну «Райський куточок», 1990-ті роки. Архітектори А. Другак, О. Яковенко, М. Рабинович. Комплекс включає адміністративні й офісні приміщення. З парного боку провулку Кравцова, на розі з Клочківською вулицею, розташований книжковий ринок[7], де з 1995 року відбувається виставка-ярмарок «Світ книги».

Примітки
  1. Андрій Парамонов (27 березня 2019). Невідомий Харків: Харківська фортеця і Петро І. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  2. Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  3. Иван Пономаренко (16 грудня 2015). Дом Гурченко здорового человека и дом Гурченко курильщика. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  4. Памятная доска Поженяну Г. М., г. Харьков
  5. Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагаріна
  6. Прогулки по Харькову. Синагога в Мордвиновском переулке. 14 липня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  7. Харьковский книжный рынок «Райский уголок»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.