Проституція в Україні

Проститу́ція в Украї́ні є адміністративною (протиправною) дією, проте широко розповсюджена і значною мірою ігнорується урядом[1]. Секс-туризм привертає в Україну значну кількість іноземних туристів[2].

Згідно зі всеукраїнським опитуванням повій Київським міжнародним інститутом соцілології, станом на 2009 рік: 56 % опитаних жінок не працюють і не навчаються. 31 % мають роботу (із них 12 % працюють на постійній основі, а в 19 % — випадкові заробітки). 8 % опитаних — студентки вузів, 3 % — технікумів, 2 % — учениці ПТУ, 0,3 % — учениці школи[3]. Дослідження, проведені українським Державним інститутом проблем сім'ї та молоді показує, що для багатьох жінок, секс-бізнес став єдиним адекватним джерелом доходу: 50 % з них підтримують своїх дітей та батьків[4].

Повії з України та інших країн Східної та Центральної Європи іменують прізвиськом «Наташа», а також в Туреччині та Ізраїлі[5].

За даними Міністерства внутрішніх справ України, серед тих, хто вирушає закордон для заняття проституцією з України, найбільше українських повій працюють в Росії, Туреччині та Польщі[6]. У борделях країн Євросоюзу, за даними фахівців ООН, сексуальні послуги клієнтам надають понад 500 тисяч українок[6].

Законодавство

За вітчизняним законодавством, користувачі послуг повій жодної відповідальності не несуть[7].

12 січня 2005 український парламент прийняв сувору кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та примусове заняття проституцією. Попередні закони, кримінальної протидії проституції були малоефективні[2][8].

У 2006 році заняття проституцією в Україні було декриміналізовано. Завдяки активній позиції неурядових і міжнародних організацій, з Кримінального кодексу усунули статтю за заняття індивідуальною проституцією, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми. Залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою жінки за надання послуг комерційного сексу можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з максимальним покаранням — штраф у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів[3].

Прийняті закони протидії організованій проституції і покарання за людську торгівлю мають незначний ефект, тому що багато засуджених торговців людьми часто не до кінця відбувають термін покарання[9].

23 вересня 2015 народний депутат України Андрій Немировський зареєстрував законопроект, який узаконює проституцію в Україні і розглядає повій як фізичних осіб-підприємців, які надають послуги інтимного характеру на платній основі. 

Згідно із законопроектом, такі послуги можуть надаватися як фізичними особами, так і організаціями (наприклад, борделями). Законопроект передбачає регулювання таких послуг і встановлює правові бар'єри (такі як обмеження за віком і медичні огляди).

Щоправда, через деякий час Немировський відкликав законопроект, але він  порушив дискусію у суспільстві стосовно необхідності легалізації проституції.[10]

Інтернет-проституція

Дедалі більшого розмаху в Україні набуває інтернет-проституція, коли дівчата обслуговують клієнтів віртуально в режимі он-лайн. Так, у листопаді 2011 р. в одному із гуртожитків Запоріжжя було викрито он-лайн порностудію, власник якої за рік заробив близько 1 млн американських доларів. Переважно у студії працювали студентки місцевих вишів, зарплата яких становила від 1 тис. доларів на місяць. Сайт був відкритий тільки для користувачів із США та Західної Європи.[11]

Проституція у Києві

Станом на березень 2007 кількість повій у столиці, які перебувають на обліку в міліції, зросла до 4 тисяч. При цьому 95 % з них — приїжджі з інших областей[12].

Найбільше дівчат легкої поведінки приїжджає в столицю з Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Івано-Франківська та Волинської області. Багато хто з них не досяг повноліття.

Вартість секс-послуг у Києві різноманітна. Хто хоче заощадити та не боїться підчепити різного роду захворювання, найчастіше відправляються на Окружну дорогу. Там послуги дівчат коштують від 50 гривень.

Багато повій шукають клієнтів у клубах та пабах, а також розміщують свої оголошення в ЗМІ та інтернеті. Багато дівчат працюють у готелях. Середня ціна на послуги «нічного метелика» не вуличного типу — 50-100 доларів, іноді доходить і до 300 доларів.

За останніх два роки індустрія проституції в столиці зробила грандіозний стрибок у своєму розвитку. Одним з основних чинників росту став приплив іноземців — Україна, скасувавши візи для європейців, стала одним із найпривабливіших на континенті місць секс-туризму.

Наплив секс-туристів до Києва істотно вплинув на якість наданих послуг. У ремонт і облаштованість квартир під борделі вкладаються десятки тисяч доларів, дівчата намагаються вивчити хоча б кілька фраз англійською або німецькою. Сотні іноземців щотижня прибувають до Києва для того, щоб насолодитися «доступними і красивими дівчатами», про які повідомляє реклама.

Вражають суми, які обертаються у світі секс-бізнесу. За підрахунками правоохоронців, реально в самому лише Києві щодоби виходять працювати не менше 3 тисяч повій (за іншим даним — 5 тис.). Якщо взяти середню ціну в $80 із клієнта і наявність у середньому трьох клієнтів у дівчат за ніч, виходить, що в звичайний робочий день повії столиці сумарно заробляють більше мільйона доларів, що означає — більше третини мільярда в рік.

При цьому хабарі, які щодня отримують «кришуючими структурами», у тому числі і співробітниками міліції, за даними джерела в прокуратурі, складають $200 тисяч за добу.

За словами, керівника ЦОС ГУ МВС у Києві, у столиці на обліку знаходиться більше 3 тис. повій, 90 % з них — приїжджі:

«Важко коментувати, чи «кришують» їх міліціонери. Проституція — це навіть не злочин, а адмінпорушення. Їх регулярно затримують, складають протоколи, які направляються за місцем проживання. Штраф від 17 до 51 грн. Навіщо ж їй платити 100 щодня міліціонеру? Хоча дійсно торік у Києві засудили двох міліціонерів саме за «кришування». Усі, хто знає про факти вимагання, можуть звернутися за телефоном довіри — 272-53-00. Це може зробити і сама повія, адже вона має такі ж права, як і всі інші громадяни».[13]

У травні 2016 року народний депутат України VIII скликання, член групи "Депутатський контроль" Михайло Гаврилюк заявив, що потрібно легалізувати проституцію."Я вважаю, що так, як за кордоном потрібно зробити. У них ці жінки легкої поведінки в публічних будинках проходять медичний огляд, щоб не було ніяких захворювань. Якщо взяти з правильної точки зору -... Потрібно, щоб це все було легалізовано. Чи не буде поширення венеричних захворювань", - пояснив свою позицію депутат. Насправді дуже складно оцінити масштаби проституції в Україні. Наприклад, тільки за 2015 рік "Конвіктус Україна" допомагла близько 4,5 тис жінок, які працюють у секс-індустрії. "Більшість дівчат з якими ми працюємо знаходяться в організованому секс-бізнесі. Наша кінцева мета - щоб жінка, яка захоче покинути проституцію, вийшла з мінімальними втратами для здоров'я, для життя і з нормальним психологічним станом", - розповідає Юлія Царевська, менеджер проекту Конвіктус Україна. - У кожної жінки є свої причини стати секс-працівницею і щоденні ризики, з якими доводиться зустрічатися"[14].

Див. також

Примітки
  1. Country reports on human rights ... - Google Boeken. Books.google.nl. Процитовано 6 травня 2010.[відсутнє в джерелі]
  2. US Department of State: Ukraine. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 4 квітня 2010.
  3. Кириченко, Ірина. Проституція: З тіні у світло перелітаючи.... Дзеркало Тижня. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 8 жовтня 2011.
  4. України та ВІЛ / СНІД: час діяти, Київ, Україна Доповідь про розвиток людини.[недоступне посилання з квітня 2019]Special Edition (стор. 13)[недоступне посилання з квітня 2019], ПРООН (2003)
  5. Door Victor Malarek. The Natashas: inside the new global ... - Google Boeken. Books.google.nl. Процитовано 6 травня 2010.
  6. Узарашвілі, Омар (23 березня 2013). Кожна четверта повія у Європі — українка. Високий замок. Процитовано 26 липня 2013.
  7. «Секс-гігант» замовив одразу трьох повій. Високий Замок. 25 червня 2013. Процитовано 26 липня 2013.
  8. Sex In The City - Ukraine. Journeyman Pictures. Процитовано 4 квітня 2010.
  9. Trafficking in Persons Report. Kiev.usembassy.gov. 16 червня 2009. Процитовано 6 травня 2010. [недоступне посилання з 01.10.2010]
  10. Легалізація проституції в Україні: бути чи не бути. Українська правда. Процитовано 7 травня 2017.
  11. У Запоріжжі накрили он-лайн порностудію
  12. Центр громадських зв'язків київського міськуправління МВС
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 26 лютого 2011.
  14. 5 проблем, с которыми сталкиваются секс-работницы. 5 проблем, с которыми сталкиваются секс-работницы. Процитовано 8 грудня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.