Простопчук Василь Васильович

Василь Васильович Простопчук (19 листопада 1952, с. Поповичі Ковельського р-ну Волинської обл. - 02 жовтня 2019, м. Луцьк) — український поет, заслужений журналіст України. Член національної спілки журналістів України (з 1980 р.). Член національної спілки письменників України (з 2009 р.).

Василь Васильович Простопчук
Василь Простопчук
Псевдо Василь Журавський
Народився 19 листопада 1952(1952-11-19)
Ковельський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Помер 2 жовтня 2019(2019-10-02) (66 років)
М. Луцьк
Громадянство  Україна
Діяльність поет, журналіст
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Жанр лірика, сатира
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Сайт: Персональний сайт Василя Простопчука

Біографічні відомості

Народився Простопчук Василь Васильович 19 листопада 1952 року в селі Поповичі Ковельського району на Волині.

У 1975 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Працював кореспондентом, заввідділу молодіжної газети. З 17 вересня 1979 року (тобто уже понад 35 років) Василь Простопчук — головний редактор волинського тижневика «Віче». Це найбільший безперервний стаж серед головних редакторів усіх українських газет[1].

Василь Простопчук — автор багатьох ліричних, гумористичних і дитячих книг. Як поет, він заявив про себе хоч і пізно, але досить зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про не пересічність таланту. Це поет-лірик, поет-сатирик, поет-пісняр.

Захоплюється і колекціонує міні-книги. Тому не випадково, що саме В. Простопчук є автором найменшої книжечки в Україні, яка була в продажу, — «Що у ста на устах». Книга має 32 сторінки розміром 2,8 х 2,0 сантиметри. Виготовлена у 2003 році у видавництві «Волинська обласна друкарня» накладом 100 примірників[2].

Він — автор близько 30 поетичних, сатиричних і дитячих книг.

Також Василь Простопчук вже понад 20 років неподалік від Луцька розвиває власний Музей «Подалі від ближнього»

2 жовтня 2019 року Василь Простопчук помер на Волині в місті Луцьк.

Літературні твори
  • 1991 Дерева, ще поруч ростуть
  • 1991 Кажу вам про любов
  • 1992 Люби мене шалено
  • 1993 Скоромовки
  • 1994 Кленове листя
  • 1994 Любовна молитва
  • 1995 Білі метілі
  • 1996 Неминуча
  • 1997 Вдих і видих
  • 1998 Веселі розмовки
  • 1998 Рубаї
  • 1990, 1992 Збірки волинських бувальщин
  • 2002 Борщ із криком
  • 2005 День народження гранчака
  • 2005 Третій тост
  • 2006 Стрибки з драбини
  • 2006 Абецедарій — азбука любові.
  • 2007 Непристольні гноми
  • 2007 Езопа байки у чотири рядки
  • 200? Натхнення мовчазне.

та інші.

Збірки гумору, видані під псевдонімом Василь Журавський
  • 1991 Сучасні прокльони
  • 1991 Майн нейм іст Вас'я
  • 1994 Торжество справедливості

Найменша книжка в Україні, яка була в продажу
  • 2003 Що у ста на устах

Публікації в ЗМІ
  • Дружнім пером. Газ. «Віче», 16 грудня 2010 р., с. 10

Нагороди та відзнаки
  • Орден «За заслуги» III ст. (1999)
  • Почесна грамота Кабінету міністрів України (1999)
  • Звання «Заслужений журналіст України» (2002)
  • Лауреат премії імені Дмитра Нитченка (2009)
  • Орден «Христа Спасителя» Української православної церкви КП (2012)

Примітки
  1. Петро Кравчук «Книга рекордів України», 2010, (рукопис)
  2. Петро Кравчук «Книга рекордів Волині», 2005, с. 209

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.