Протока (річка)

Долина річки коритоподібна, ширина якої становить до 2 км, глибина 20 м. Заплава — до 100 м. Річище звивисте, завглибшки 0,4—0,6 м, 10 м — у нижній течії. Живлення атмосферними опадами. Стік частково зарегульовано.[1] Норма стоку річки становить 35,2 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 і 95 % — відповідно 22,3 і 12 млн м³. Середня витрата води річки (вище м. Біла Церква) становить 1,14 м³/с.[2] Гідротехнічних споруд — 47 шт.

В даний час річка досить забруднена як через господарську діяльність людини, так і через незначну швидкість течії. Разом з цим загальна β-радіоактивність Протоки становить 92—95 Бк/л, що значно нижче від показника річки Рось (151—156 Бк/л).[3]

Через неприємний запах мешканці Білої Церкви називають її Смердючкою (Вонючкою).

30 квітня 1151 р. Ізяславом Мстиславичем у битві на річці Руті були розгромлені війська Юрія Долгорукого та його союзників половців Севенча. Натомість пізніше дату та учасників битви неодноразово плутали.

У письмових джерелах аж до кінця XIX століття згадується під назвою Роток, що дало назву цілій історичній місцевості Білої Церкви. Давні русичі називали цю річку назвою Рут. Саме в урочищі біля Рута у 1511 році було розбито великий загін татар об'єднаними русько-литовським силами. Тривалий час ця подія вважалась першою перемогою над татарами, через те, що у «Сказанні про населені місцевості Київської губернії» було зроблено друкарську помилку і замість 1511 року, було надруковано 1311 рік.[4] Це викликало ряд непорозумінь тому, що цю дату вказували навіть у дисертаціях та підручниках по краєзнавству Поросся.

На березі також згадується легендарне місто Сокол, від якого очевидно походить назва села Соколівка. «Між кутками Соколівкою та Глушками є стародавнє городище оточене з трьох боків Ротком і болотами, а з четвертого земляним валом зі рвом, завдовжки 340 сажнів. Усього пплощею 136 десят, 400 саж. На цьому місці, за переказами, колись знаходилося місто Соколів. Поблизу із західного боку Соколова, де нині куток Соколівка, на крутому березі є інше невелике земляне укріплення, що містить у собі лише півтори десятини площі».[5]

Річка дала назву місцевості на сході Білої Церкви — Ротку та однойменній залізничній станції.