Протромбіновий час

Протромбіновий час (абревіатура ПТЧ або ПЧ) — метод дослідження зовнішнього каскаду згортання плазми.

Визначається у секундах, вказуючи час згортання плазми крові людини після додавання тромбопластин-кальцієвої суміші.

Найчастіше визначають при: лікуванні непрямими антикоагулянтами; оглядовому обстеженні системи гемостазу крові.

Класично, є обов'язковим показником при визначенні коагулограми.

Історія

Метода визначення Протромбінового часу була розроблена Арманом Квіком(Armand Quick) та його колегами в 1935 році,[1] а другий метод опублікував Пол Оурен (Paul Owren),[2] який називають методом "п і п" або "протромбін і проконвертин". Це сприяло ідентифікації антикоагулянтів дикумаролу та варфарину,[3] і використовувалося згодом як міра активності для варфарину при терапевтичному застосуванні.

Трактування
Вакутейнер з синьою пробкою який використовують при визначенні ПТЧ та ПТІ

Рефернсна норма: 9,2-12,2 сек

Сам показник якісно вказує на стан VII фактору згортання крові.

Визначення протромбінового часу не дозволяє проводити порівняльну оцінку результатів, оскільки різні лабораторії використовують різні методи і апаратуру, а головне — тромбопластин різної активності і різного походження. Більш розповсюджений загальноскринінговий показник — МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) або ж англ. INR (International Normalized Ratio).

Фактори згортання крові

Цифрові позначення за міжнародною номенклатурою та Синоніми

I Фібриноген

II Протромбін, Тромбін

III Тканинний тромбопластин

IV Іони кальцію (Ca2+)

V Проакцелерин, лабільный фактор

VII Проконвертин, аутопротромбін I

VIII Антигемофільний глобулін (АГГ, англ. AHF, F8)

IX Фактор Крістмаса, плазмовий компонент тромбопластину,англ. F9, аутопротромбін II

X Фактор Стюарта-Прауера, протромбіназа, аутопротромбін III

XI Плазмовий попередник тромбопластину, англ. F11

XII Фактор Хагемана, контактний фактор, (англ. HAF)

XIII Фібрин-стабілізуючий фактор, фібриназа

Див. також

Примітки
  1. Quick AJ, Stanley-Brown M, Bancroft FW (1935). A study of the coagulation defect in hemophilia and in jaundice. Am J Med Sci 190 (4): 501–510. doi:10.1097/00000441-193510000-00009.
  2. Owren PA, Aas K (1951). The control of dicumarol therapy and the quantitative determination of prothrombin and proconvertin. Scand. J. Clin. Lab. Invest. 3 (3): 201–8. PMID 14900966. doi:10.3109/00365515109060600.
  3. Campbell HA, Smith WK, Roberts WL, Link KP (1941). Studies on the hemorrhagic sweet clover disease. II. The bioassay of hemorrhagic concentrates by following the prothrombin level in the plasma of rabbit blood. J Biol Chem 138: 1–20.

Джерела
  • Фізіологія. 2-ге видання: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Авторы: Шевчук В. Г. та ін.- Вінниця:Нова книга.- 2015.- 448 с. ISBN 978-966-382-532-8 (C.285)
  • Основи внутрішньої медицини. Том 3.: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Авторы: Передерій В. Г., Ткач С. М. ISBN 978-966-382-231-0 (С.669)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.