Проців
Про́ців — село в Бориспільському районі Київської області.
село Проців | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Київська область | ||
Район/міськрада | Бориспільський | ||
Громада | Вороньківська сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA32040030080066474 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1096 | ||
Населення | 1047 | ||
Площа | 5,868 км² | ||
Густота населення | 178,43 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 08344 | ||
Телефонний код | +380 4595 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°14′08″ пн. ш. 30°47′10″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
92 м | ||
Водойми | оз. Кошарище, оз. Чорненьке | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 08352, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Вороньків, вул.Паркова,2 | ||
Карта | |||
![]() ![]() Проців | |||
![]() ![]() Проців | |||
Мапа | |||
![]() | |||
|
Географія
Водойми на території села — р. Павлівка, оз. Кошарище, оз. Чорненьке.
Місцевості (кутки) села
У Процеві відомі наступні назви кутків: Лебедівка, Сальків, Софіївка, Хутір, Борцівський куток.[1]
Історія
![](../I/Kyiv_namest_1792.jpg.webp)
Історія селища бере свій початок щонайменше з часів Київської Русі. Тоді було відоме як городище Сальків.
Церква була у Сальківі.[2]
У середні віки, за Гетьманщини, вже як селище Проців, входили до складу Вороньківської сотні Переяславського полку. Пізніше, з середини ХVІІІ ст. у Бориспільській сотні Київського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року в селищі Проців було 46 хат. За описом 1787 року в селищі проживало 190 «казених людей».[3]
Є на мапі 1787 року.[4]
У радянський період Процеві було засноване одне з перших колективних господарств на території Бориспільського району — артіль «Колос» (1923). Вона об'єднувала 15 родин з 44 їдцями. 1924 року селяни Процівської артілі «Колос» та Рівненської артілі «Не гуляй нива» утворили нове спільне господарство — комуну ім. Леніна.
В 1933 році в селі проживало 1542 чол. і налічувалось 165 дворів. З села Проців виконавцями політики Голодомору було вивезено всі зернові і продовольчі фонди колективного господарства та запаси селянських родин. Від голоду померло в 1932—1933 роках 148 жителів. На місці масових поховань на сільському кладовищі в 1993 році встановлено дерев'яний хрест.[5]
Об'єднання Проціва, Софіївки та Сальківа було миж 1946 и 1941 роками.
Історія вулиці Івана Кудрі
1912 — Іван Кудря, радянський диверсант-розвідник, чекіст. Боровся проти українського національно-визвольного руху, здійснював теракти й диверсії[6][7].
- Пам'ятник Івану Кудрі у Процеві
- Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни
Уродженці
- Тименко Григорій (1945—1968) — український поет. Один із шістдесятників.
Посилання
- Стаття «Проців туристичний: красу створюють самі люди» на сайті газети «ВІСТІ. Інформація. Реклама».
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 269
- Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 30 вересня 2021.
- Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.196-197
- У Києві запропонували перейменувати вулицю Івана Кудрі: що про нього відомо. Процитовано 4 вересня 2018.
- Порошенко запропонував перейменувати вулицю "чекіста" Івана Кудрі у Києві на честь сенатора Маккейна. Процитовано 4 вересня 2018.