Пугач Ісак Михайлович

Пу́гач Іса́к Миха́йлович (4 (16) серпня 1885(18850816), с. Марківці, Махнівської волості, Бердичівського повіту — 26 січня (8 лютого) 1918, Київ) — громадсько-політичний діяч, педагог, журналіст, член Української Центральної Ради та Малої Ради, член ЦК Української партії соціалістів-революціонерів, голова її київського комітету, член ЦК Української селянської спілки та секретар її пресового органу — газети «Народна воля»

Пугач Ісак Михайлович
Ісак Михайлович Пугач, член УЦР та Малої Ради, член ЦК УПРС, голова її київського комітету
Народився 4 (16) серпня 1885
Марківці, Махнівська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 26 січня (8 лютого) 1918 (32 роки)
Київ, Київська губернія, УНР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство УНР
Національність українець
Партія УПСР

Біографія

Народився в сім'ї бідного селянина. Завдяки природним здібностям він здобув середню освіту, скінчивши в 1905 році Коростишівську учительську семінарію, і від 1 серпня того ж року почав працювати учителем двокласної народної школи в Маслові, Канівського повіту. Згодом учителював в Райгородській двокласній школі Черкаського повіту. А вже з 1 вересня 1907 року його звільняють з посади за революційну діяльність і невдовзі заарештовують. Біля двох років Пугач перебував під слідством по обвинуваченню в належності до партії соціалістів-революціонерів в Київській фортеці та Лук'янівській тюрмі. В 1909 році він був засланий в Архангельську губернію, де пробув ще два роки.

Повертається Пугач із заслання в Київ у 1911 році, тут за ним продовжує пильно наглядати охранка і поліція. Володіючи літературним хистом, заробляє на прожиття, дописуючи до українських і російських газет, журналів («Рада», «Літературно-науковий вісник», «Киевская почта», «Последние новости», «Южная Копейка»). В київських журналістських колах він зажив слави вправного репортера, знавця та колекціонера живопису.

Від березня 1917 року Пугач поринає у вир революційних процесів українського державотворення, стає активним членом Української партії соціалістів-революціонерів, головою київського губернського комітету партії (принаймні з початку травня 1917), активно працює в створеній 6-7 квітня 1917 року Українській селянській спілці. Він обирається членом ЦК УПСР на другому з'їзді партії, що відбувся 15-19 липня 1917 року; на третьому з'їзді (21-24 листопада 1917 року) він до складу ЦК переобраний не був.

До Української Центральної Ради Ісак Пугач потрапляє після Першого Всеукраїнського селянського з'їзду (28 травня — 2 червня 1917 року за ст. ст.), учасником якого він був і ставав до слова на ньому 2 червня 1917 року. На з'їзді його було обрано до Тимчасового Центрального комітету Української селянської спілки та Всеукраїнської ради селянських депутатів і кооптовано в її складі до УЦР.

За опублікованими протоколами на засіданнях УЦР і Малої Ради присутність Пугача фіксується принаймні вісім разів:

21.06.1917 — його включено в делегацію від УЦР на збори військовиків київського гарнізону для з'ясування справи з самопроголошеним полком ім. гетьмана П. Полуботка; до делегації увійшли крім членів Українського генерального військового комітету ще Винниченко, Ковалевський, Шульгін, Стасюк, Діденко, Левченко і Пугач;

26.06.1917 — І. Пугач бере участь в обговоренні питання про утворення комісії для вироблення форм згоди з неукраїнською демократією Києва;

27.06.1917 — він бере участь в обговоренні доповіді Кузьми Коржа про роботу організаційної комісії;

28.06 1917 — його прізвище включається в список кандидатів до оновлюваного Комітету УЦР (Малої ради);

4.07.1917 — на засіданні Малої ради його обрано до групи з десяти осіб для призначеного на 5 липня оголошення Другого Універсалу серед населення Києва;

22.07.1917 — він присутній на засіданні Малої Ради, на якому заслуховується і детально обговорюється доповідь обласного комісара Галичини і Буковини Д. Дорошенка та проблеми пов'язані з кризою Тимчасового уряду в Петрограді;

25.07.1917 — він присутній на засіданні Малої Ради, на якому обговорюється питання скликання на 5 серпня Шостої сесії (повних зборів) УЦР, ставлення до пропозицій включення до складу України Бессарабії, скликання З'їзду націй, які стоять на ґрунті федерації, переговорів з Тимчасовим урядом про затвердження статуту Генерального секретаріату;

8.08.1017 — на цьому засіданні Шостої сесії затверджується склад УЦР, поповнений представниками національних меншин та неукраїнських партій і організацій; в цьому реєстрі на 640 позицій прізвище «Пугач Ісак» фігурує двічі: п. 15 (від Селянської спілки) і п. 111 (від Всеукраїнської ради селянських депутатів);

10.08.1917 — на засіданні Малої ради реєструється присутність заступника І. Пугача Д. Ісаєвича;

10.10.1917 — на засіданні Малої ради він вступає в дискусію з М. Рафесом (член УЦР від «Бунду») з приводу трактування понять «суверенність», «самовизначення».[1]

Ісака Пугача, очевидно, не було на історичному засіданні Малої ради УЦР, що проходило в ніч з 10 на 11 січня 1918 р. і на якому поіменно голосувався і був прийнятий більшістю голосів (39 з 49) IV Універсал. Принаймні його імені немає в опублікованих досі списках осіб, що брали участь в голосуванні.

26 січня (8 лютого) 1918 року розстріляний разом з іншими відомими українськими діячами Олександром Зарудним, Леонардом Бочковським, у Києві після захоплення міста більшовицькими військами під командуванням Михайла Муравйова.

Ще недавно були вони всі між нами, в тісному товариському гурті. Коли над Києвом літали шрапнелі і на вулицях свистіли кулі, гурток наших товаришів, обурений тим що сталося, затривожений майбутнім нервово обмірковував біжучі події. Вони всі були з нами і своїм веселим настроєм вливали світло спокою в загальну тривогу. Немов сьогодні бачу схоже на Христове обличчя Бочковського, дитячу усмішку Зарудного і добродушний усміх Пугача. Про що балакали, не пам'ятаю, знаю, що сміялися, і Бочковський, жартуючи, мимохіть сказав: «Хотіли розстріляти свої, але мабуть розстріляють большевики». «Дуже можливо», — відповів Зарудний серйозно. Товариш Пугач почав сміятися і махнув рукою, заспокоюючи всіх, і прохав йти ночувати до себе… На другий день в цю годину їх вже не було в живих. Вранці всі три сиділи в помешканні Пугача і пили чай. В кімнату увійшли матроси і попрохали посвідчень. Не знаючи про те, що Київ в руках большевицького війська, показали посвідчення членів Центральної Ради. «Нам таких і треба», — відповіли матроси і повели їх до палацу… Був сонячний, чудовий зимовий ранок. Дружина Пугача пішла за ними, ридаючи. Товариш Зарудний заспокоїв її, що нічого поганого не скоїться… Матроси заборонили дружині далі йти з ними… У вечері в Мариїнському парку їх розстріляно.»

— Над трупами дорогих товаришів. // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 2–3. [Цит. за кн. Документи трагічної історії України (1917–1927 рр.). — К., 1999. — С. 59.]

Література

  • Українська Центральна Рада: документи і матеріали у двох томах. — Том 1. — К.: Наукова думка, 1997. — С. 109, 128, 133, 145, 171, 184, 193, 235, 236, 255, 559.
  • [Повідомлення про трагічну загибель та похорон Б.-О. Зарудного, Л. Бочковського та І. Пугача] // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 1.
  • Еллан В. Наслідки… // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 3.  [Передрук: Документи трагічної історії України (1917—1927 рр.). — К., 1999. — С. 56–58.]
  • Над трупами дорогих товаришів // Боротьба. — 1918. — № 1. — 10 лютого. — С. 2–3. [Передрук. Документи трагічної історії України (1917—1927 рр.). — К., 1999. — С. 59.]
  • Жертви большовицького панування в  Київі // Боротьба. — 1918. — № 7. — 2 березня (нов. ст.). [Передрук: Там же. С. 62.]
  • И. С. Светлой памяти И. М. Пугача // Южная копейка. — 1918. — 13 марта (18 февраля). — № 2523. (Передрук: Богдан-Олександр Зарудний: ілюстрований збірник / Упорядкували С. Зарудний і Г. Михайличенко. — Харків: Рух, 1919)
  • Памяти полегших за волю // Народня Воля // 1918. — 19 (6) марта. — № 31. (Передрук: там само.)
  • Гарольд. Памяти погибших // Киевская мысль. — 1918. — 21 березня. — № 30. — С. 2. (Утренний выпуск). (Передрук: там само.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.