Пєхота Володимир Юлійович

Львівський політехнічний інститут (1966), інженер-механік; Академія суспільних наук при ЦК КПРС, економічне відділення (1985), економіст.

У 1959—1961 роках — слюсар-інструментальник, старший технік-конструктор Харківського електромеханічного заводу.

У 1961—1962 роках — старший механік Інституту машинознавства і автоматики АНУ, місто Львів.

З 1962 року — інженер-конструктор, начальник експериментально-механічної дільниці, начальник конструкторського бюро, у 1968—1970 роках — секретар партійного комітету Львівського хіміко-фармацевтичного заводу.

Член КПРС з 1965 по 1991 рік.

У 1970—1973 роках — 2-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Львова.

20 лютого 1973 — грудень 1980 року — 2-й секретар Львівського міського комітету КПУ.

3 грудня 1980 до листопада 1988 року — голова виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів.

З 23 листопада 1988 року — керуючий справами Ради Міністрів Української РСР.

З травня 1991 року — Державний секретар Кабінету Міністрів України.

У лютому — жовтні 1992 року — Міністр Кабінету Міністрів України[4][5].

У жовтні 1992 — листопаді 1994 року — віце-президент державної будівельної корпорації «Укрбуд»[6].

Народний депутат України 2-го скликання з листопада 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Московський виборчій округ № 374, Харківська область, висунутий трудовим колективом. Член МДГ. Голова підкомітету формування державних інвестицій та аналізу ефективності їх використання Комітету з питань бюджету.

У 1998—2000 роках — головний експерт з інвестиційних програм та капітального будівництва ДП «Мазда Моторс України», місто Київ.

Член Партії регіонів (з листопада 2000).

У 2000—2001 роках — заступник голови — керівник секретаріату Партії регіонального відродження України, керівник апарату Партії регіонів.

У 2001—2002 роках — заступник голови Партії регіонів — керівник центрального апарату.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006 від Блоку «За єдину Україну!», № 39 в списку. На час виборів: заступник голови Партії регіонів — керівник центрального апарату Партії регіонів, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Європейський вибір» (червень 2002 — листопад 2003, керівник з вересня 2002), уповноважений представник фракції «Регіони України» (листопад 2003 — вересень 2005), уповноважений представник фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005). Член Комітету з питань бюджету (з червня 2002). Голосував за згоду на призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром України 21 листопада 2002 року.[7]

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 130 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету доходів бюджету Комітету з питань бюджету (з липня 2006).

Вересень 2007 — кандидат в народні депутати України від Партії регіонів, № 255 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.

Потім — на пенсії в місті Києві.

Член політвиконкому ПРВУ (з березня 1999), заступник голови ПРВУ (жовтень 1997 — листопад 2000), член президії Політради ПРВУ; член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», керівник центрального апарату Партії регіонів (з листопада 2000), керівник центрального апарату — заступник голови Партії регіонів (з грудня 2001).

Заслужений будівельник України (червень 2004)[8]. Ордени Трудового Червоного Прапора (травень 1976, травень 1981), Дружби народів (липень 1986). Орден «За заслуги» III ступеня (червень 1999)[9]. Медалі.

Дружина — інженер-технолог; син — радіотехнік; дочка — художник-модельєр.

Захоплення: шахи, теніс.

• Верховна Рада України (1994—1998)
• Верховна Рада України (2002—2006)
• Верховна Рада України (2006—2007)