Пігани

Пігани (пол. Pigany) — село в Польщі, у гміні Сенява Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на відстані 4 км на північ від Сіняви.

Село
Пігани
пол. Pigany

Координати 50°12′00″ пн. ш. 22°34′59″ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Переворський повіт
Гміна Сенява
Населення 531 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-530
Автомобільний код RPZ
SIMC 0611324
GeoNames 762242
Пігани
Пігани (Польща)
Пігани
Пігани (Підкарпатське воєводство)

Населення 531 особа (2011[1]). Площа села — 515,86 гектари.

Історія

У 1831 р. Пігани належали до парафії Пискоровичі Ярославського деканату Перемишльської єпархії, причому в парафії було 1572 осіб і парафіяльна школа[2].

До Другої світової війни Пігани були єдиним присілком Піскорович, у якому більшість становили поляки. В 1936 р. в Піганах проживало 136 українців-грекокатоликів, які належали до парафії Пискоровичі Сінявського деканату Перемишльської єпархії. Самі ж Піскоровичі належали до ґміни Сенява Ярославського повіту Львівського воєводства.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 28 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село у складі правобережної частини Ярославського повіту в ході утворення Львівської області включене до Любачівського повіту[3], а 17 січня 1940 року включене до Синявського району. 3 квітня 1940 р. РНК України своєю ухвалою постановила виселити село і мешканців переселили в Ізмаїльську область.[4] У червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, Пігани знову були окуповані німцями і мешканці отримали можливість повернутися в село. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року правобережжя Сяну зі складу Львівської області передано Польщі.

Українців села грабували польські шовіністичні банди, трьох убили, змушували до втечі в СРСР[5]. У 1945-46 роках з села до СРСР переселено 11 українських сімей (47 осіб). Переселенці опинилися в населених пунктах Тернопільської, Львівської та Дрогобицької областей[6]. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[7].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 261 54 174 33
Жінки 270 61 146 63
Разом 531 115 320 96

Примітки

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831 (c. 32)
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 19 листопада 2017.
  5. Трагедія села Пискоровичі Ярославського повіту (автор: Молодій Дмитро)
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав
  8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.